Гладун Зіновій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гладу́н Зіно́вій Степа́нович
Народився 12 квітня 1950(1950-04-12)
Львів
Помер 11 липня 2021(2021-07-11) (71 рік)
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Зіно́вій Степа́нович Гладу́н (12 квітня 1950, Львів — 11 липня 2021)[1] — український вчений-правознавець, педагог, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу Львівської комерційної академії[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1950 р. у м. Львові у сім'ї Гладуна Степана Прокоповича та його дружини Ольги Карпівни. Мав сина Гладуна Олександра Зіновійовича.

Освіта[ред. | ред. код]

  • загальна середня освіта, загальноосвітня середня школа № 21, м. Львів 1967 р.
  • вища освіта, денне відділення юридичного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка (1973 р.)
  • з 1983 по 1986 рр. заочно навчався в аспірантурі на кафедрі адміністративного і фінансового права Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (завідувач кафедрою і науковий керівник дисертації — заслужений діяч науки і техніки РСФСР, д. ю. н., професор Ю. М. Козлов).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З 1973 по 1976 р.р. працював у відділі юстиції виконавчого комітету Львівської обласної ради.

З 1976 р. — старший викладач права у Львівському державному медичному інституті.

З 1994 р. — 1996 р. голова Львівської крайової організації Асоціації українських правників.

З 1994 р. — адвокат, президент Львівського центру прав людини.

З 1998 р. — директор юридичного інституту Тернопільської академії народного господарства.

З 2003 р. — завідувач кафедри конституційного, адміністративного і міжнародного права юридичного інституту Тернопільської академії народного господарства (Тернопілььского національного економічного університету).

З 2010 р. — доцент кафедри кримінального права та процесу Львівської комерційної академії (Львівського торговельно-економічного університету).

Результати наукової діяльності[ред. | ред. код]

  • автор понад 300 наукових праць, з яких: 7 монографій (3 індивідуальні та 4 колективні), глави у 6 підручниках та 9 навчальних посібниках (рекомендовані МОН України), 25 коментарів законодавства, понад 80 статей у періодичних фахових виданнях України, Російської Федерації, Молдови, Польщі та Німеччини, а також понад 30 статей в енциклопедичних виданнях;
  • розробник понад 30 законопроєктів, серед основних: Основи законодавства України про охорону здоров'я, Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ та ін.
  • учасник понад 70 міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, круглих столів та інших наукових заходів;
  • організатор понад 12 наукових заходів, проведених в Україні;
  • автор понад 130 відгуків на автореферати дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

11 липня 2022 р. відбулись наукові читання на тему «Медичне право України: історичні аспекти, новітні тенденції та перспективи розвитку», присвячені пам’яті Гладуна Зіновія Степановича, організовані Комітетом медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України спільно з кафедрою медичного права ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Львівським торговельно-економічним університетом та Науково-дослідним інститутом державного будівництва і місцевого самоврядування (Львівська лабораторія прав людини та громадянина) за підтримки ГО «Фундація медичного права та біоетики України». За результатами проведеного заходу видано збірник статей.

Наукові ступені, вчені звання, академічні статуси[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужений юрист України. (15.04.1993 р.)
  • Орден «За заслуги»  III ступеня(06.10.1999 р.)[3], Орден «Святого рівноапостольного князя Володимира» УПЦКП, Орден «Віра IV ступеня» УК, Орден Архистратига Михаїла «За віру і вірність»(28.02.2003 р.), орден За заслуги «Союзу юристів України», численні медалі, серед них «За мужність по охороні державного кордону України», відзнакою Спілки юристів України (29.09.2003 р.), лауреат літературно-громадської премії ім. академіка Станіслава Дністрянського (2003).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гладун Зіновій Степанович: персоналії // Медичне право. — 2021. — № 2(28). — С. 208—211.
  • Вчені-юристи України: довідник. — К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. 1998. С. 335
  • Гладун Зіновій Степанович: персоналії // Медичне право. — 2009. — № 3. — С. 142—144.
  • Залізняк Б. В. Я страшенно повжаю людей справи… / Б. В. Залізняк // Діалоги тривають… Книга інтерв'ю. — Л.: Каменяр, 2009. — Т. 2. — С. 112—115.
  • Мельничук І. Гладун Зиновій Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 361. — ISBN 966-528-197-6.
  • Міщенко В. В. Адвокатура Тернопільщини: Історико-біографічний нарис. — Тернопіль: Воля, 2007. — С. 99.
  • Гладун Зіновій Степанович : біобібліографічний покажчик / уклад. Б. Мельни­чук ; автор передм. І. Лозинський ; Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Львівська обласна наукова медична бібліотека, Львівська крайова організація Асоціації українських правників. — Львів, 2010. — 32 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Гладун Зіновій Степанович. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ від 4 жовтня 1999 року. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]