Головний обтічник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Головний аеродинамічний обтічник — передня частина ракети або літака. Має форму, що забезпечує найменший аеродинамічний опір. Головні обтічники (ГО), також можуть розроблятися для підводного або дуже швидкого наземного пересування.

Головний аеродинамічний обтічник — важливий елемент ракети-носія (РН) призначений для захисту космічного апарату (КА) від зовнішніх впливів, в тому числі впливу теплових і аеродинамічних навантажень під час доправляння повністю зібраної РН, на старт і на атмосферній ділянці польоту РН.

Відокремлення ГО від ракети відбувається після проходження щільних шарів атмосфери, коли вільно-молекулярний тепловий потік на поверхню КА не буде перевищувати 1135 Вт/м².[1]

На ракетах, головний обтічник складається з камери, в якій міститься корисне навантаження (наприклад, супутник), і зовнішньої оболонки, розрахованої на вплив високих температур.

Найґрунтовніші дослідження надзвукових польотів, привели до створення обтічників для спускних космічних апаратів і для ядерних боєголовок.

Головний обтічник винищувача Typhoon F2

Зазвичай, обтічники мають форму конусоподібного тіла обертання. Носові обтічники літаків часто робляться з радіопрозорих матеріалів для розміщення в них радіолокаційного устаткування.[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ballistic Missile Basics. nuke.fas.org. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 3 травня 2022.
  2. Головний обтічник балістичної ракети — UA 114323. uapatents.com. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 3 травня 2022.