Гомельське староство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гомельське староство
Адм. центр Гомель
Країна Велике Князівство Литовське
Регіон Річ Посполита Трьох Народів
Офіційна мова старобілоруська (русинська)
Населення
 - повне
Етнікон Біла Русь
Площа
 - повна
Дата заснування 1535
Дата ліквідації 1772

Гомельське староство (пол. Starostwo Homelskie, біл. Гомельскае староства) — адміністративна одиниця у складі Річицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського, провінції Речі Посполитої. Центром Гомельського староства було містечко Гомель.

Історія

[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

У 1765 р. згідно Люстрації староство поділялося на війтівства, двори села (пол. wieś), звані ще як «дими», «держави» (пол. dzierżawy) і маєтки:

  • м. Гомель;
  • слобода Спасова;
  • волость Засожска (за р. Сож) — село (весь Логуновка, с. Шунь, с. Крупець Новий, с. Крупець Старий, с. Корма, с. Городня, с. Камінь, с. Хороша, с. Перерост, с. Василівка, с. Барщовка, с. Поповка, с. Завідовка, с. Юрковичі Старі, с. Юрковичі Нові, с. Веселовка, с. Усох, с. Березня, с. Миколаївка, с. Нивки, с. Дубровка, с. Дрофеевка, с. Цереховка, с. Івакі Старі, с. Івакі Нові; с. Уць, с. Глибоцька, с. Марковичі, с. Кравцовка, с. Студзена Вода, с. Логуни Старі, Жабніца, Пяшчна, с. Барановка, с. Климівка, с. Пжібиткі;
  • волость Заіпуцка — с. Добруш, с. Вилев, с. Дзем'яновіче, с. Бешце, с. Вигодна, с. Круховка, с. Забруже, с. Сцепановка, с. Маринна, с. Лівантова, с. Романовиче;
  • волость Пшедсожска (перед р. Сож) — с. Волковиче, с. Заліпе, с. Красна, с. Мілча, с. Беліца, с. Івановка, с. Рендов, с. Макєєвка, с. Бобовичі, с. Жеребна.

Старости і намісники

[ред. | ред. код]

Староство — це державний маєток, який давав великий князь або король на тимчасове користування феодалам як натуральну пенсію за службу. На посаді гомельських старост відомі:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. с. 223, 108, «Мэтрыка Вялыкага Княства Літоўскага (1522–1552)», Кн. 28, выд. ATHENAEUM (В. Менжинский, В. Свежинский), г. Менск, 2000 г. ISBN 985-6374-10-3 (біл.)
  2. а б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. T. III. — Warszawa, 1880–1914. — S. 117. (пол.)
  3. а б в г Гомельские правители (список), «Всё о Гомеле» (История города) [Архівовано 18 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. стор. 61-63, Задорожна О. Ф., «Протестант из роду Горностаїв» (середина XVI-перша половина XVII ст.), 2002 р., Наукові записки, Том 20, Історичні науки Ч. 1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.
  5. стар. 488 (Том 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. «Беларуская Энцыклапедыя», 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
  6. Горностай — центр генеалогических исследований [Архівовано 26 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т. 1, кн. 1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632 с. (біл.)
  • str. 117–118, Tom III, «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880–1914; (пол.)
  • К истории Ветки // Могилёвская старина, Вып. 1, г. Могилёв, 1900. Комментарии Е. Р. Романова (Дмитрий Гусаков. «О времени основания Ветки и старообрядческих слобод на Гомельщине»). (рос.)
  • Центральный Государственный Архив ЛССР, Lietuvos Valstybes Istorijos Archyvas — katalog. SA 3787 (лит.) (пол.)
  • «Беларуская дзяржава Вялікае княства Літоўскае», Ермаловіч М., изд. «Беллітфонд», Мінск, 2003 г. ISBN 985-6576-08-3 (біл.)

Посилання

[ред. | ред. код]