Горобейниця пурпурово-синя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горобейниця пурпурово-синя

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Шорстколистоцвіті (Boraginales)
Родина: Шорстколисті (Boraginaceae)
Підродина: Boraginoideae
Триба: Lithospermeae
Рід: Горобейниця (Aegonychon)
Вид: Горобейниця пурпурово-синя
Aegonychon purpurocaeruleum
(L.) Holub, 1973
Синоніми
Lithospermum purpurocaeruleum L.
Посилання
Вікісховище: Aegonychon purpurocaeruleum
Віківиди: Aegonychon purpurocaeruleum
IPNI: 113731-1

Горобейниця пурпурово-синя[1], егоніхон фіолетово-голубий[2] (Aegonychon purpurocaeruleum) — вид рослин з родини шорстколистих (Boraginaceae), поширений у Європі й на південний схід до північного Ірану.

ілюстрація
плоди

Багаторічна рослина 50–100 см. Рослина без прикореневих розеток і безплідних пагонів, здебільшого коротко притиснуто-волосиста. Стебла (є тільки квітконосні) прямі, вгорі зазвичай волотисто-гіллясті. Листки густо розташовані, цільні, ланцетні, довго загострені. Квітки дрібні, спочатку в густих, при плодах сильно видовжених завитках. Чашечка ≈ 4 мм довжиною; віночок злегка її перевищує, 4-5 мм в діаметрі, білий або жовтувато-білий. Горішки білі, блискучі, гладкі[2].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Європі й на південний схід до північного Ірану[3][4][5].

В Україні вид зростає у світлих лісах, серед чагарників, на сухих відкритих і засмічених місцях уздовж доріг, на полях — на всій території зазвичай; у Карпатах до підніжжя гір; у Криму в усіх гірських районах до яйл включно[2].

Використання

[ред. | ред. код]

Декоративна, жиро-олійна, медоносна рослина[2].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Aegonychon purpureo-caeruleum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 268. (рос.)(укр.)
  3. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 24.09.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 24.09.2019. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 24.09.2019. (англ.)