Горячев Сергій Володимирович
Сергій Володимирович Горячов рос. Сергей Владимирович Горячев | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-майор | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження |
22 жовтня 1970 Ожерельє, СРСР | ||||||
Смерть |
12 червня 2023[1] (52 роки) Запорізька область, Україна (смерть від ракетного удару) | ||||||
Поховання | Смоленське православне кладовище | ||||||
Alma Mater | Загальновійськова академія збройних сил Російської Федерації | ||||||
Військова служба | |||||||
Роки служби | 1994[2]—2023 | ||||||
Приналежність | СРСР → Росія | ||||||
Формування | 35-та загальновійськова армія (РФ) | ||||||
Війни / битви |
Друга російсько-чеченська війна Російське вторгнення в Україну (з 2022) | ||||||
Командування | |||||||
| |||||||
Сергій Володимирович Горячев (рос. Сергей Владимирович Горячев; 22 жовтня 1970[3], Ожерельє, РРФСР — 12 червня 2023, Запорізька область, Україна) — російський воєначальник, генерал-майор ЗС РФ, начальник штабу 35-ї загальновійськової армії (2023). Командир 5-ї окремої танкової бригади (2022), 201-ї російської військової бази у Таджикистані (2018—2022).
Убитий ракетним ударом в ході російського вторгнення в Україну.
Біографія[ред. | ред. код]
Сергій Володимирович Горячов народився 1970 року у місті Ожерельє Московської області[4].
У 1994 році він закінчив Рязанське вище повітрянодесантне командне училище. Був командиром розвідувального взводу, потім — помічником начальника розвідки полку, згодом служив заступником командира розвідувальної роти[3][4].
2008 року закінчив Загальновійськову академію Збройних сил Російської Федерації. Після цього став командиром розвідувальної роти, згодом — командиром парашутно-десантного батальйону[4][3].
З 2011 по 2013 був заступником командира окремої мотострілецької бригади загальновійськової армії Західного військового округу[3]. У березні 2013 року був призначений начальником оперативної групи російських військ у Придністров'ї[5].
З 14 листопада 2018[6] — командир 201-ї російської військової бази у Таджикистані[7][4]. 21 листопада був представлений особовому складу[8]. 12 вересня 2021 року Сергій Горячов нагородив танкістів 201-ї бази відомчими медалями[9].
Російське вторгнення в Україну 2022 року[ред. | ред. код]
У січні-лютому 2022 року полковника Сергія Горячова на 201-й російській військовій базі змінив полковник Євген Ковилін[10].
На початку російського вторгнення на територію України Горячов був командиром 5-ї окремої танкової бригади, а під час війни дослужився до посади начальника штабу 35-ї загальновійськової армії[11].
12 червня 2023 року ракетним ударом Збройних сил України була знищена база ЗС РФ, склади і штаб 35-ї загальновійськової армії на Арабатській косі у місті Приморськ[12]. Внаслідок вибуху загинули і були поранені понад 20 офіцерів. Серед загиблих був Горячев[13].
18 червня 2023 року Церемонії прощання відбулася в Будинку офіцерів на Ливарному проспекті. Поховали на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі.[14][15][16]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Мужності (2005)[4].
- Орден «За військові заслуги» (2008)[4].
- Орден «За заслуги перед Вітчизною»[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Его участок — у Одесской дорожки». Генерал-майор Горячев похоронен в Петербурге — fontanka.ru, 2023.
- ↑ В Украине ликвидировали начальника штаба 35-й общевойсковой армии РФ
- ↑ а б в г д В Таджикистане сменился командир российской военной базы
- ↑ а б в г д е Горячев Сергей Владимирович
- ↑ Назначен начальник оперативной группы российских войск в ПМР
- ↑ Новый командир российской военной базы в Таджикистане представлен личному составу
- ↑ Новый командир 201-й РВБ представлен министру обороны Таджикистана
- ↑ Командиром российской военной базы в Таджикистане назначен полковник Сергей Горячев
- ↑ Командир российской военной базы в Таджикистане наградил танкистов ведомственными медалями[недоступне посилання]
- ↑ Уральские военные вести (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ На войне в Украине погиб ещё один российский генерал
- ↑ Російський генерал Горячев ліквідований у Приморську на окупованій Запоріжчині. Центр журналістських розслідувань (укр.). 14 червня 2023. Процитовано 26 липня 2023.
- ↑ Войска теряют голову. Новая газета Европа. 23 червня 2181. Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Погибший в Украине генерал-майор Горячев похоронен в Петербурге. Радио Свобода (рос.). 21 червня 2023. Процитовано 24 червня 2023.
- ↑ "Фонтанка": погибшего в Украине российского генерала Горячева похоронили в Петербурге. Настоящее Время (рос.). 20 червня 2023. Процитовано 24 червня 2023.
- ↑ Погибшего в ходе СВО генерал-майора Сергея Горячева похоронили в Петербурге. AiF (рос.). 21 червня 2023. Процитовано 24 червня 2023.
- Генерал-майори (Російська Федерація)
- Народились 22 жовтня
- Народились 1970
- Померли 12 червня
- Померли 2023
- Померли в Запорізькій області
- Поховані на Серафимовському кладовищі
- Випускники Загальновійськової академії Збройних сил РФ
- Російські військовики
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня з мечами
- Кавалери ордена Мужності
- Кавалери ордена «За військові заслуги» (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю Суворова
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Нагороджені медаллю «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня (Міноборони Російської Федерації)
- Нагороджені медаллю «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня (Міноборони Російської Федерації)
- Нагороджені медаллю «Генерал армії Маргелов»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
- Випускники Рязанського повітряно-десантного командного училища
- Військовики танкових військ Росії
- Учасники Другої чеченської війни
- Російські військовики, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)