Грабовенський Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Грабовенський
 Отаман
Загальна інформація
Народження1875(1875)
Монастирське, (тепер частина міста Косів) Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть15 грудня 1937(1937-12-15)
м. Вінниця?
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
Війни / битвиУкраїнсько-польська війна 1918—1919
Командування
17-та Бучацька бригада УГА

Іван Грабовенський (1875, с. Монастирське, (тепер частина міста Косів) — 15 грудня 1937, м. Вінниця ?) — український громадський діяч та військовик, отаман (майор) Української Галицької Армії, повітовий військовий комендант Дрогобича.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Приказ Грабовенського про переведення усіх вивісок і вказівників Дрогобицького повіту на українську мову

Народився 1875 року в селі Монастирське (тепер частина міста Косів).

Згодом переїхав до міста Долини, де його батько Адам Грабовенський займав посаду начальника суду.

Займався активною громадсько-політичною діяльністю у Долинському повіті, був членом Української національно-демократичної партії та заступником посла до парламенту.

У 1903 році з ним познайомився Степан Шухевич, який працював разом із його батьком у суді і так написав про нього у своїх спогадах :

Іван Грабовенський був дуже енергійний, рухливий, роботящий і запальний діяч. Завдяки його непосидющій вдачі, Долинський повіт і Долина стали тим, чим були, то є правдиво українською територією. Коли кацапські попи сиділи тихенько, наче миші по дірах, то було це тому, що боялися «Яся» Грабовенського. Він був неперебірливий, тож міг і вибити. Завдяки Грабовенському були в Долині читальні «Просвіти», мабуть, чи не по всіх передмістях. Навіть поляки його шанували і боялися. Щонеділі і свята пополудні товк собою по селах, наче Марко по пеклі.[1]

У грудні 1918 року призначений повітовим військовим комендант Дрогобича.[2] Взяв активну участь в утвердженні української влади та придушенні Дрогобицького соціалістичного бунту.[3]

Після зайняття Дрогобицького повіту поляками продовжив службу в УГА. Під час Чортківської офензиви призначений командиром новоствореної 17-ї бригади, яка так і не була повноцінно створена, у зв'язку з відходом армії за Збруч.

7 лютого 1920 року був тимчасово призначений командиром бригади УСС, на час нездатності виконувати обов'язки Романа Дудинського.[4]

Після переходу армії до більшовиків та створення ЧУГА був заарештований, але зумів втекти з під арешту за допомогою четаря-медика Омеляна Лазурка :

Бачив я тоді отамана УГА Грабовенського, обдертого, босого з мішком, котрого ми скрили серед кількох наших хворих.[5]

Залишився в Радянській Україні. Працював учителем у селі Кричанівка Могилів-Подільського району Вінницької області. Заарештований 3 вересня 1937 року, а вже 15 грудня цього ж року розстріляний.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. СТЕПАН ШУХЕВИЧ. Моє життя. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
  2. Ви ще гарніше і завзятіше боротись потрафите…» Бойовий марш української армії під проводом дрогобицького лицаря полковника Григорія Коссака. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
  3. Д-р Юліям Рабій.ДРОГОБИЦЬКА РЕВОЛЬТА У 1919 Р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2016. Процитовано 17 січня 2021.
  4. ДЕННИК НАЧАЛЬНОЇ КОМАНДИ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2022. Процитовано 17 січня 2021.
  5. Семенів В. Лазурко Омелян // Медики Української Галицької Армії: В мареві пошестей, перед лицем смерті / ідея видання Богдана Надраги; упоряд. Володимир Семенів. — Львів : Література і мистецтво, 2020. — С. 360. — ISBN 978-617-629-529-7.
  6. Грабовенський Іван Адамович (1875). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 11 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]