Грегорі Хайтін
| Грегорі Хайтін | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 листопада 1947 (76 років) Чикаго, Іллінойс, США |
| Місце проживання | Бразилія |
| Країна |
 США |
| Діяльність | математик, інформатик, філософ, викладач університету |
| Alma mater |
Сіті Коледж Вища наукова школа Бронксуd |
| Галузь | біологія |
| Заклад |
IBM Університет Оклендуd |
| Аспіранти, докторанти | Felipe Sobreira Abrahãod[1] |
Грегорі Джон Хайтін (англ. Gregory John Chaitin; 25 червня 1947, Чикаго, США) — аргентино-американський математик і інформатик, зробив внесок у метаматематику, спільно з Андрієм Колмогоровим вважається засновником алгоритмічної теорії інформації. Зокрема відомий своєю новою теоремою про неповноту, схожою за духом з теоремою Геделя про неповноту.
Біографія[ред. | ред. код]
Хайтін народився в Чикаго, в сім'ї аргентинських іммігрантів з Буенос-Айреса. Незабаром Хайтіни переїхали в Нью-Йорк. Ще дитиною його привернула стаття Ернста Нагеля і Джеймса Ньюмена «Доведення Геделя», опублікована 1956 року в журналі Scientific American. Через два роки її автори випустили однойменну книгу, яку Хайтін читав у Нью-Йоркській публічній бібліотеці. 1959 року, за вказівками з розділу Amateur Scientist в Scientific American, він побудував генератор Ван де Граафа.
Хайтін здобув освіту в Bronx High School of Science [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.] і Сіті Коледжі, де він і сформулював свою теорему. 1966 року сім'я повернулась у Буенос-Айрес, де він став програмістом у IBM Argentina.
1974 року Хайтіна запросили в дослідницький центр IBM ім. Томаса Вотсона[en], де він працює донині. Від 1976 до 1985 він працював там програмним і апаратним інженером над проєктом IBM RISC.
1995 року йому присуджено ступінь доктора наук in honoris causa університету Мену, а 2002 року — звання почесного професора Університету Буенос-Айреса. Від 2000 року він також є запрошеним професором в університеті Окленда.
Наукова робота[ред. | ред. код]
Коло наукових інтересів Хайтіна лежить в галузі теорії інформації, теорії обчислюваності, основах математики. Ранні роботи Хайтіна з алгоритмічної теорії інформації паралельні раннім роботам Колмогорова.
Хайтін увів сталу Хайтіна[en] Ω, дійсне число, цифри якого рівнорозподілені і яке іноді називають виразом ймовірності, що довільно взята програма зупиниться. Математичною властивістю Ω є те, що воно означуване, але не обчислюване.
Хайтін також займається питаннями філософії, особливо метафізикою і філософією математики, зокрема, епістемологічними проблемами математики. У метафізиці Хайтін стверджує, що алгоритмічна теорія інформації — ключ до вирішення проблем у таких галузях, як біологія (отримання формального визначення життя, його походження і еволюція) і нейробіологія (проблема свідомості і вивчення процесів мислення). Фактично, в останніх своїх працях, він відстоює позицію, відому як цифрова філософія[en]. В епістемології математики він заявляє, що його відкриття в математичній логіці й алгоритмічній теорії інформації показали, що існують математичні факти, істинність яких не можна пояснити ніякою теорією. «Довести» ці факти можна тільки одним способом: визнати їх аксіомами без будь-яких міркувань. Хайтін пропонує математикам облишити спроби довести ці факти і прийняти квазіемпіричну методологію.
Хайтін також є автором використання хроматичного числа для розподілу регістрів під час компіляції (див. алгоритм Хайтіна[en]).
Критика[ред. | ред. код]
Деякі філософи і логіки абсолютно не згодні з філософськими висновками, які Хайтін вивів зі своїх теорем[2]. Логік Торкель Францен[en][3] критикував інтерпретацію Хайтіном теореми Геделя про неповноту і сумнівне пояснення, яке дав їй Хайтін у своїх роботах.
Література[ред. | ред. код]
- Algorithmic Information Theory, (Cambridge University Press, 1987),
- Information, Randomness & Incompleteness, (World Scientific [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.], 1987),
- Information-Theoretic Incompleteness, (World Scientific [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.], 1992),
- The Limits of Mathematics, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 1998),
- The Unknowable, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 1999),
- Exploring Randomness, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 2001),
- Conversations with a Mathematician, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 2002),
- From Philosophy to Program Size, (Tallinn Cybernetics Institute [Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.] 2003),
- Meta Math!: The Quest for Omega, (Pantheon [Архівовано 25 лютого 2009 у Wayback Machine.] 2005),
- Thinking about Gödel & Turing, (World Scientific [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.], 2007).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Panu Raatikainen «Exploring Randomness and The Unknowable» Notices of the American Mathematical Society [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.] Book Review October 2001
- ↑ Torkel Franzén Gödel's Theorem: An Incomplete Guide to its Use and Abuse. Веллеслі, Массачусетс: A K Peters, Ltd.[en], 2005. x + 172 pp. ISBN 1-56881-238-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Особиста сторінка Хайтіна (англ.)
- Список публікацій Хайтіна
- New Scientist article (March, 2001) on Chaitin, Omegas and Super-Omegas
- Короткий варіант доведення Хайтіна [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
|
