Григорій Зільбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення
Громадянство США
Дата народження 25 грудня 1890(1890-12-25)[1][2]
Місце народження Київ[3]
Дата смерті 17 вересня 1959(1959-09-17)[2] (68 років)
Місце смерті Нью-Йорк
Рід діяльності мовознавець, medical historian, психолог, перекладач, психіатр, історик
Архіви зберігаються у Бібліотека рідкісних книг і рукописів Бейнеке[4]
Сторінка автора на Вікісховищі Gregory Zilboorg
CMNS: Григорій Зільбург у Вікісховищі

Григорій Зільбург (25 грулня 1890 – 17 вересня 1959) — психоаналітик та історик психіатрії, який у своїх численних працях та лекціях розглядав психіатрію в широкому соціологічному та гуманістичному контексті.

Життя і кар'єра[ред. | ред. код]

Зільбург народився в єврейській родині в Києві 25 грудня 1890 року і вивчав медицину в Санкт-Петербурзі, де працював під керівництвом Владіміра Бєхтєрєва[5]. 1917 року, після Лютневої революції, він працював секретарем Міністерства праці при двох прем'єр-міністрах (Алєксандрі Керенському та Гєоргії Львову). Коли до влади прийшли більшовики, він втік до Києва і здобув репутацію політичного журналіста і театрального критика.

Зільбург емігрував до Сполучених Штатів у 1919 році і заробляв собі на життя, читаючи лекції в окрузі Шатокуа та перекладаючи літературу з російської на англійську. Серед перекладених ним творів - роман Євгєнія Замятіна "Ми" та п'єса Лєоніда Андрєєва "Той, хто отримує ляпаси" 1915 року[6][7]. Цей переклад був добре прийнятий і перевидавався 17 разів з моменту першої публікації[7]. 1922 року Зільбург почав здобувати другу медичну освіту в Колумбійському університеті.

Після закінчення університету в 1926 році він працював у лікарні Блумінгдейл, а в 1931 році розпочав психоаналітичну практику в Нью-Йорку, вперше пройшовши аналіз у Берліні у Франца Александера[8]. Починаючи з 1930-х років Зільбург випустив кілька томів з історії психіатрії, які мають велике значення для історії психіатрії. Книга "Медик і відьма в епоху Відродження" розпочалася як лекції Ногучі в Університеті Джона Гопкінса в 1935 році. За цим томом послідували "Історія медичної психології" у 1941 році та "Зигмунд Фройд" у 1951 році. Він також створив серію клінічних статей на теми від шизоїдної особистості до післяпологової депресії[9] - він вважав, що остання корениться в амбівалентності щодо материнства та латентному садизмі[8] - і досліджував вплив невирішених конфліктів та ефекти контрперенесення аналітика в аналітичній ситуації[10].

Серед пацієнтів Зільбурга були Джордж Гершвін, Ліліан Геллман[11], Ральф Інгерсолл, Едвард М.М. Варбург, Маршалл Філд, Кей Свіфт і Джеймс Пол Варбург. Мюзикл "Леді в темряві", як вважається, заснований на досвіді аналізу Мосса Гарта, який також досліджував інших відомих письменників, включаючи Томаса Мертона[12]. 1919 року Зільбург одружився з Реєм Лібоу, і у них народилося двоє дітей (Ненсі і Грегорі-молодший). У 1946 році він одружився з Маргарет Стоун, у них народилося троє дітей (Керолайн, Джон і Метью). Його племінницею була віолончелістка Ольга Зільбург.

Цитуючи Сьюзен Квінн[13]:342, автор Рон Черноу[14]:346 повідомляє, що Зільбург займався неетичною поведінкою, включаючи фінансову експлуатацію пацієнтів. В інтерв'ю з Черноу Едвард М. М. Варбург повідомив, що Зільбург просив у нього грошові подарунки, а в одному випадку - норкову шубу для його дружини.[14]:347 Біографія, написана його дочкою, "Життя Григорія Зільбурга" (див. нижче), детально розповідає про духовну подорож Зільбурга, його дружбу з домініканцем Ноелем Майо і його остаточне навернення до римо-католицизму[12].

Літературні архіви[ред. | ред. код]

Документи Зільбурга в Бібліотеці рідкісних книг і рукописів Бейнеке Єльського університету містять рукописи кількох його публікацій, а також його особисте листування з Маргарет Стоун Зільбург.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • The passing of the old order in Europe ("Падіння старого порядку в Європі") (1920)
  • The medical man and the witch during the renaissance ("Медик і відьма в епоху ренесансу") (1935)
  • A history of medical psychology ("Історія медичної психології") (1941)
  • Mind, Medicine, & Man ("Розум, медицина і людина") (1943)
  • Sigmund Freud ("Зиґмунд Фройд") (1951)
  • Psychology of the criminal act and punishment ("Психологія злочинного діяння і покарання") (1954)
  • Psychoanalysis and Religion ("Психоаналіз і релігія") (1962)

Переклади[ред. | ред. код]

  • Той, хто отримує ляпаси Лєоніда Андрєєва, перекладнеа з російської зі вступом (1921)
  • Ми Євгєнія Замятіна, перекладнеа з російської (1924)
  • The criminal, the judge and the public; a psychological analysis ("Злочинець, суддя і громадськість: психологічний аналіз") Франца Александера та Гуго Штауба, перекладений з німецької (1931)
  • Outline of clinical psychoanalysis ("Нарис клінічного психоаналізу") Отто Феніхеля в перекладі Бертрама Д. Левіна та ГригоріяЗільбурга (1934)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Gregory Zilboorg Papers. Yale Collection of American Literature, Beinecke Rare Book and Manuscript Library. (Finding aid).
  • Caroline Zilboorg, The Life of Gregory Zilboorg, 1890–1940: Psyche, Psychiatry, and Psychoanalysis (The History of Psychoanalysis Series), London: Routledge, 2021.
  • Caroline Zilboorg, The Life of Gregory Zilboorg, 1940–1959: Mind, Medicine, and Man (The History of Psychoanalysis Series), London: Routledge, 2021.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1041936451 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ http://hdl.handle.net/10079/fa/beinecke.zilboorgg
  5. ↑ M. Stern, Frightful Stages (2014) p. 42
  6. ↑ R. Philmus, Visions and Re-Visions (2005) p. 317
  7. ↑ а б Encyclopedia of Literary Translation Into English: A-L. Fitzroy Dearborn Publishers. 2000. с. 53. ISBN 9781884964367.
  8. ↑ а б M. Stern, Frightful Stages (2014) p. 43
  9. ↑ Otto Fenichel, The Psychoanalytic Theory of Neurosis (1946) p. 446, p. 426 and p. 703
  10. ↑ H. Ruitenbeek ed., The Analytic Situation (1973) p. 10 and p. 141
  11. ↑ W. Wright, Lilian Helman (2000) p. 170
  12. ↑ а б Thomas Merton's Pilgrimage. 16 грудня 1984 — через www.washingtonpost.com.
  13. ↑ Quinn, Susan (1987). A Mind of Her Own. Simon and Schuster.
  14. ↑ а б Chernow, Ron (1993). The Warburgs. Vintage.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Григорій_Зільбург&oldid=41902085