Грица Софія Йосипівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грица Софія Йосипівна
Народилася 5 грудня 1932(1932-12-05)[1]
Львів, Польська Республіка
Померла 5 березня 2022(2022-03-05)[1] (89 років)
Країна  Україна[2][3]
Діяльність музикознавиця, етномузикологиня, літературознавиця, фольклористка, славістка
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Галузь мистецтво[2], музикознавство[4], етномузикологія[4] і слов'янознавство[4]
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]

Софія Йосипівна Грица (5 грудня 1932(19321205), Львів — 5 березня 2022) — українська фольклористка, музикознавець, етномузиколог, етнокультуролог, славістка, доктор мистецтвознавства (1982), професор (1993), провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України (1981—2016), Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2009).

Життєпис[ред. | ред. код]

Софія Йосипівна Грица народилася 5 грудня 1932 р. у Львові в родині інженера. Батько Йосип Григорович закінчив реальну гімназію та політехнічний інститут. Мама, Ольга Михайлівна, мала освіту секретаря-друкарки та стегографа. Софія Йосипівна закінчила Львівську школу-десятирічку[5], Львівську консерваторію імені М. Лисенка за спеціальністю «Історія та теорія музики» (клас професора Людкевича, 1954), аспірантуру при Київській консерваторії (кл. П. Козицького). Від 1957 працювала в ІМФЕ, з 1986 — провідний науковий співробітник.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Авторка численних праць з теорії та історії словесно-музичного і музичного фольклору, фольклористики та музикознавства. Розробила теорію пісенної/фольклорної парадигми як сукупності варіантів одного пісенного зразка, що утворилися внаслідок його трансформацій у процесі просторово-часового руху під впливом модусів мислення середовищ; визначила рівні їх ідентифікації за семантикою і структурою; простежила динамічні модифікації фольклору в автохтонних, міграційних та іміграційних середовищах; першою здійснила соціологічні дослідження фольклору в т. зв. «інтегрованих» середовищах. Запропонувала метод парадигмального дослідження пісенності, залежної від регіональних модусів мислення, вивчення української епіки як системи («Мелос української народної епіки», 1979). Вивчала проблеми міжетнічних контактів на пограниччях. Ці ідеї наскрізно проходять у значній кількості наступних робіт, зокрема монографіях «Методологические проблемы изучения межэтнических связей в фольклоре» (1987), «Час і простір у фольклорі, його стратифікація в зв'язку з етнографічним регіонуванням України» (1996) тощо.

Софія Йосипівна започаткувала соціологічні дослідження фольклору інтегрованих середовищ, ввівши цей термін в українську фольклористику. 1975 ініціювала перші у післявоєнні роки 4 соціологічні експедиції на Чорнобильську АЕС (з О. Бріциною), 1977 — на Бурштинську ДРЕС і Новодністровський гідрокомплекс (з В. Новійчук), 1983 — повторно на Чорнобильську АЕС (з М. Хаєм)[6]. Започаткувала анкетне опитування для з'ясування місця фольклору в контексті культурних інтересів робітничого середовища новобудов; провела експеримент, дослідження для виявлення «модусів мислення» представників різних локальних осередків; динаміки фольклору на міжетнічних пограниччях та у процесі демограф, міграцій[7]. Брала участь у VI, VII, IX, X–XII Міжн. з'їздів славістів.

В 1979–1993 вела активну популяризаторську роботу на радіо у циклах «З народних джерел», «Золоті ключі», «Дзвонкова криниця», на ТБ «Перлини душі народної» тощо, здійснивши понад 300 радіо і телепередач[8], що мали значний вплив на відродження автентичного фольклору в Україні та активізацію фольклористичної роботи. В 1987 організувала концерт автентичних фольклорних колективів у Москві. Одна з організаторів II Всесоюзного фольклорного фестивалю в Києві 1990[9].

Наукова робота[ред. | ред. код]

У здобутку 400 наукових праць, серед яких «Фольклор у просторі та часі», «Трансмісія фольклорної традиції», «Українська фольклористика ХІХ – поч. ХХ ст. і музичний фольклор»; статей до «Історії української музики», «Українці».

Керівник проекту тому «Українські народні думи», проаналізувала у вступній статті співвідношення слова, музики і виконавства, біблійні елементи в думах, класичне і сучасне їх виконання.

Автор монографій «Ф.М. Колесса» (1962), «Мелос української народної епіки» (1979), «Леся Дичко в житті і творчості» (2012) та ін. Виступала на міжнародних з’їздах славістів з доповідями «Думи — видатне надбання української культури» (Бидгощ, 1969), «Функція словесного і музичного фольклору в умовах міжетнічних фольклорних контактів» (Софія, 1988), «Фольклор українців у між- і внутріконтинентальних міграціях» (Братислава, 1993), «Фольклористична праця з українсько-білоруського Полісся Ф. Колесси і К. Мошинського» (Краків, 1998), «Сюжетні і структурно-типологічні паралелі в українській, білоруській та польській баладі» (Мінськ, 2013). Досліджуючи протягом багатьох років наукову спадщину Ф. Колесси, підготувала 3 томи наукових праць вченого (1969, 1970, 1995). У співавторстві упорядкувала т. 9 «Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу» (1977) 12-томного видання Л. Українки; томи «Співанки-хроніки» (1972), «Наймитські та заробітчанські пісні» (1975). Видала збірку українських народних пісень про еміграцію «Будь здрава, землице» (1991). Добре знана як ведуча радіо-конкурсу «Золоті ключі»[10].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1991 — Лауреат радянської Премії імені Б. Асаф'єва
  • 1999 — Лауреат премії імені М. Лисенка
  • 1999 — премія імені Ф. Колесси
  • 2012 — нагороджена Золотою медаллю АМУ.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1052196233 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б в Czech National Authority Database
  5. ↑ Дослідниця багатств українських народних пісень і дум (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  6. ↑ «Народные песни не стареют» (CM, 1977., № 11), «Фольклор у промисловому середовищі» (К., 1978), «Фольклор; сущность, структура, функции» (К., 1984), «Социологическое направление в этномузыкологии» (К., 1987)
  7. ↑ Спільність мелодичних типів у слов'янській пісенності Карпат ІІ НТЕ. — 1966. — № 2; Межэтнические связи в фольклоре погра- ничий // Национальные традиции и процессы интернационализации… — К., 1987; Міграції фольклору // Фольклор українців поза межами України. — К., 1992); Фольклор українців у між- і внутрішньоконтинентальній міграції ІІ Мистецтво, фольклор та етнографія слов'янських народів / XI з'їзд славістів. — Братислава, 1993)
  8. ↑ Грица С. "Фольклорний радіоконкурс «Золоті ключі»// НТЕ. — 1981. — № 4; Відродження народнопісенних джерел // НТЕ. — 1987 — № 5
  9. ↑ (Проблеми репрезентації фольклору на святі народної пісні // НТЕ. — 1989. — № 5; II Міжнародний фестиваль фольклору. — К., 1990
  10. ↑ Науковці України — еліта держави. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Поріцька О. А. Грица Софія Йосипівна [Архівовано 24 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  • О. Поріцька Грица Софія Йосипівна // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 529
  • Іваницький А. Софія Йосипівна Грица: Творчий портрет. — К.; Тернопіль, 2002;
  • С. Й. Грица: Бібліогр. покажчик, наук, праць / Упоряд. О. Юзефчик. — К., 2003;
  • Земцовський і. Дослідження мелосу епіки // НТЕ. — 1980. — Ng 1;
  • Фільц Б. Про народно-пісенну епіку // Музика. — 1981. — № 6;
  • Васильєва Є., Путилов Б. [Рецензія на кн. «Мелос української фольклорної епіки»] // Сов. этнография. — 1981. — № 4;
  • Мацієвський І. До внеску Софії Грици в українське етномузикознавство // Парадигматика фольклору: Ювілейний зб. з нагоди 70-річчя від дня народження докт. мист-ва, проф. С. Грици. — Тернопіль, 2002;
  • Хай М. Софія Грица — теоретик і дослідник української музично-пісенної епіки // Там само;
  • Богданова О. Книги — її життя // Музика. — 2005. — № 6;
  • Musinka М. F. М. Kolessa: Melodiii ukrajinskych narodnych dum. — K., 1969: [Б. п.]. F. M. Koiessa: Musikoznavci praci. — K., 1970 // Narodopisne aktuality. (Straznice), 1973. — R IX: Czekanowska А. (рец.) Muzychnyj Folklor z Poliss'ja u zapisach Filareta Kolessy ta K. Moszynskoho. — Kyjiv, 1995. 418 pp. // Yearbook for Traditional Musik, 1997. — Vol. 29 та ін.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грица_Софія_Йосипівна&oldid=41460097