Гулеватий Трохим Яремович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гулеватий.
Трохим Яремович Гулеватий
Народження 15 квітня 1911(1911-04-15)
Косанове, Нижчекропивнянська волость, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 30 серпня 2002(2002-08-30) (91 рік)
Вінниця, Україна
Поховання Кладовище Підлісне
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ  танкові війська
Роки служби 1931-1940
1941—1956
Звання  Підполковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Гулеватий Трохим Яремович (1911 — 2002) — Герой Радянського Союзу (1945). У роки німецько-радянської війни командир 1-го батальйону 55-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу (3-я танкова армія, 1-й Український фронт), гвардії капітан.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 квітня 1911 року в селі Косанове (нині Гайсинський район Вінницької області) у багатодітній сім'ї селянина-бідняка. Закінчивши 7 класів, працював в колгоспі.

У Червоній Армії з 1931, був зарахований музикантом 331 кавалерійського полку, що базувався у Гайсині[1]. Проходив службу командиром відділення, старшиною роти в 30-ї стрілецької дивізії, в Запоріжжі. У 1939 році Гулеватий закінчив військово-політичні курси, служив політруком стрілецької роти в Київському військовому окрузі. Член КПРС з 1939.

У боях німецько-радянської війни з липня 1941 року. Брав участь в боях на Південно-Західному, Північно-Кавказькому, Закавказькому фронтах. У грудні 1941 був тяжко поранений. Після лікування медкомісія визнала Трохима Яремовича непридатним до подальшої служби, але пізніше він потрапляє на Північний Кавказ, бере активну участь у звільненні відомих курортних міст. Визвольний наступ тривав, в 1943 Гулеватого направляють на перепідготовку в перше Горьківське танкове училище, а потім — у Вищу Ленінградську бронетанкову школу. По її закінченню влітку 1944 він отримує танкову роту й потрапляє з нею на 1-й Український фронт.

Командир батальйону 55-ї гвардійської танкової бригади (7-го гвардійського танкового корпусу (3-я танкова армія, 1-й Український фронт) гвардії капітан Гулеватий[2] відзначився 25 квітня 1945 в боях при оточенні і знищенні угруповання противника в Берліні. Першим в бригаді його батальйон форсував Тельтов-канал і опанував передмістя Берліна Целендорф. Відбивши 2 контратаки гітлерівців, знищив 7 зенітних знарядь і до батальйону ворожої піхоти захопивши в полон 500 солдатів і офіцерів. На світанку підсилений вогневими засобами батальйон вирушив у визначений район південніше гітлерівської столиці. Через кілька годин маршу батальйон зіткнувся з угрупуванням німецьких військ, котрі поспішали на допомогу столичному гарнізону. У важкі хвилини бою в районі стадіону особисто повів у штурмову атаку свій батальйон, виконав завдання з'єднання з частинами першого Білоруського фронту. Ворог прагнув перешкодити цьому, та не встояли фашисти під вогнем усіх видів озброєння комбата капітана Трохима Гулеватого. Бій тривав недовго, відчуваючи свою приреченість, гітлерівці здалися в полон, наказ командування було виконано.[3].

За Берлінську операцію присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу 27 червня 1945.

Після війни продовжував службу в Радянській армії.

З 1956 року в званні підполковника Трохим Яремович Гулеватий був звільнений у запас. Проживав і працював у Вінниці, помер 30 серпня 2002 року, похований на Центральному цвинтарі у Вінниці.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Про незабутнє. Газета «День». Архів оригіналу за 10 червня 2016.
  2. ↑ Навічно в ПАМ'ЯТІ. ГЕРОЇ. Архів оригіналу за 9 червня 2016.
  3. ↑ Архів ЦАМО. Память народа. Архів оригіналу за 29 липня 2012.

Документи[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Гулеватий Трохим Юхимович // Овіяні славою імена: Герої Радянського Союзу. Уродженці Вінниччини. — Одеса: 1989. — с. 32-33.
  • Гулеватий Трохим Яремович // Вінницька правда. — 1965 — 9 трав.
  • Ковч Ю. Діяв рішуче, неординарно, сміливо // Трибуна праці. — 1995. — 21 лют.
  • Мельник В. Зірка героя // Трибуна праці. — 1977. — 25 груд; Трибуна праці. — 1969. — 9 трав.
  • Овіяні славою імена. Одеса, 1983. / стр.84-85.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гулеватий_Трохим_Яремович&oldid=36161706