Гуревич Анатолій Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуревич Анатолій Маркович
Народився 7 листопада 1913(1913-11-07)[1]
Харків, Російська імперія
Помер 2 січня 2009(2009-01-02)[1] (95 років)
Санкт-Петербург, Росія
Поховання Богословське кладовище
Країна  СРСР
 Російська імперія
 Росія
Діяльність шпигун, розвідник
Знання мов французька[2]
Учасник громадянська війна в Іспанії

Анато́лій Ма́ркович Гуре́вич (рос. Анатолий Маркович Гуревич; * 1913, Харків2 січня 2009, Санкт-Петербург[3])— радянський розвідник, один з членів «Червоної капели».

У тридцяті роки під ім'ям Антоніо Гонсалеса, лейтенанта республіканського флоту, Гуревич воював добровольцем в Іспанії. Одночасно він вів розвідувальну роботу. Перед Другою Світовою війною і під час війни Гуревич працював в Європі під псевдонімом «Кент». Як говорив сам Гуревіч, такої організації, як «Червона капела», не існувало. Це було кодова назва мережі антигітлерівського руху, що об'єднала розвідгрупи в Німеччині, Бельгії, Франції, Швейцарії.

У листопаді 1942 року «Кент» був арештований фашистами в Марселі. У травні 1945 року Гуревича доставили до Москви. Там він був теж арештований, і до 1947 року знаходився у в'язниці НКВД, потім був засуджений на 20 років.

У таборах Воркути перебував до жовтня 1955 року. У Воркутлагі працював на загальних роботах у таборі ПГС, а потім у планово-виробничій частині (ППЧ) цього табору, табору на шахті № 18 та старшим економістом ППЧ на 8-й шахті[4], пізніше в Речлагі економістом у лагоділенні при шахті № 40 (до серпня 1951), у лаговідділенні № 3 (ШУ-2: шахти № 12, 14 та 16)[5]. Після Воркутинського повстання етапований до штрафного табору на 3 місяці (причини покарання незрозумілі, оскільки за словами Гуревича у хвилюваннях він активної участі не брав). Звідти переведений у лаговиділення № 5 (при шахті № 40), де з листопада 1953 року працював на науково-дослідній мерзлотній станції (ВНІМС) Інституту мерзлотознавства Академії наук СРСР[5]

Після смерті Сталіна Гуревича звільнили, але не реабілітували.

При Хрущові його знову посадили. У цілому він провів у радянських таборах приблизно 25 років, і лише в 1991 році був повністю реабілітований.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Babelio — 2007.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. [1] [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] fontanka.ru, 3 січня 2009
  4. Астахов П. П. Зигзаги судьбы : Из жизни советского военнопленного и советского зэка. — М., 2005. — С. 225—447
  5. а б Гуревич А. М. Разведка - это не игра. Мемуары советского резидента Кента.

Посилання[ред. | ред. код]