Гуревич Анатолій Маркович
| Гуревич Анатолій Маркович | |
|---|---|
| Народився |
7 листопада 1913[1] Харків, Російська імперія |
| Помер |
2 січня 2009[1] (95 років) Санкт-Петербург, Росія |
| Поховання | Богословське кладовище |
| Країна |
 СРСР Російська імперія Росія |
| Діяльність | шпигун, розвідник |
| Знання мов | французька[2] |
| Учасник | громадянська війна в Іспанії |
Анато́лій Ма́ркович Гуре́вич (рос. Анатолий Маркович Гуревич; * 1913, Харків— 2 січня 2009, Санкт-Петербург[3])— радянський розвідник, один з членів «Червоної капели».
У тридцяті роки під ім'ям Антоніо Гонсалеса, лейтенанта республіканського флоту, Гуревич воював добровольцем в Іспанії. Одночасно він вів розвідувальну роботу. Перед Другою Світовою війною і під час війни Гуревич працював в Європі під псевдонімом «Кент». Як говорив сам Гуревіч, такої організації, як «Червона капела», не існувало. Це було кодова назва мережі антигітлерівського руху, що об'єднала розвідгрупи в Німеччині, Бельгії, Франції, Швейцарії.
У листопаді 1942 року «Кент» був арештований фашистами в Марселі. У травні 1945 року Гуревича доставили до Москви. Там він був теж арештований, і до 1947 року знаходився у в'язниці НКВД, потім був засуджений на 20 років.
У таборах Воркути перебував до жовтня 1955 року. У Воркутлагі працював на загальних роботах у таборі ПГС, а потім у планово-виробничій частині (ППЧ) цього табору, табору на шахті № 18 та старшим економістом ППЧ на 8-й шахті[4], пізніше в Речлагі економістом у лагоділенні при шахті № 40 (до серпня 1951), у лаговідділенні № 3 (ШУ-2: шахти № 12, 14 та 16)[5]. Після Воркутинського повстання етапований до штрафного табору на 3 місяці (причини покарання незрозумілі, оскільки за словами Гуревича у хвилюваннях він активної участі не брав). Звідти переведений у лаговиділення № 5 (при шахті № 40), де з листопада 1953 року працював на науково-дослідній мерзлотній станції (ВНІМС) Інституту мерзлотознавства Академії наук СРСР[5]
Після смерті Сталіна Гуревича звільнили, але не реабілітували.
При Хрущові його знову посадили. У цілому він провів у радянських таборах приблизно 25 років, і лише в 1991 році був повністю реабілітований.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Babelio — 2007.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ [1] [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] fontanka.ru, 3 січня 2009
- ↑ Астахов П. П. Зигзаги судьбы : Из жизни советского военнопленного и советского зэка. — М., 2005. — С. 225—447
- ↑ а б Гуревич А. М. Разведка - это не игра. Мемуары советского резидента Кента.
Посилання[ред. | ред. код]
- Разведка - это не игра: мемуары советского резидента Кента [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |