Гусаков Пилип Миколайович

Пилип Миколайович Гусаков
Народився	11 жовтня 1873(1873-10-11) с. Воловодівка, Ободнянська волость, Брацлавський повіт, Подільська губернія
Помер	невідомо
Громадянство	Російська імперія →  Гетьманат
Національність	українець
Діяльність	державний та військовий діяч
Alma mater	Єлисаветградське кавалерійське училище
Посада	староста Вінницького повіту Української Держави Павла Скоропадського
Військове звання	Підполковник
Конфесія	православний
Родичі	дядько — генерал від інфантерії Гусаков Єпіфаній Арсенійович
Нагороди	Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Пилип Миколайович Гусаков (нар. Воловодівка, 11 жовтня 1873(18731011) —?) — державний діяч періоду українських визвольних змагань.

Біографія

Пилип Гусаков народився 11 жовтня 1873 року в купецькій православній родині у селі Воловодівка, Брацлавського повіту, Подільської губернії. Батько — Гусаков (Гусак) Микола Арсенійович, землевласник, син купця другої гільдії. Мати — Гусакова (Полонська) Феодотія Яківна, дочка заможного селянина з містечка Монастирище, Липовецького повіту, Київської губернії.

Навчався в Немирівській чоловічій гімназії. Військову освіту здобув у Єлисатградському кавалерійському училищі.

Службу розпочав 5 листопада 1891 року в Охтирському гусарському полку. Станом на 1 січня 1909 року — штабс-ротмістр. З січня 1911 р. до середини 1918 р. служив в установах Державного кіннозаводства. У різні часи займав посади управляючого Волинською, Вологодською, Смоленською заводською конюшнями, штаб-офіцером при Головному управлінні державного кіннозаводства, представником Державного кіннозаводства на Північному, Південно-Західному і Західному фронтах. Звільнився з військової служби 18 березня 1918 р. у чині підполковника.

29 травня 1918 року призначається Вінницьким повітовим старостою Української Держави. Подільським губернським старостою в цей час був Кисельов Сергій Іванович.

З перших днів діяльності Гусаков прагнув стабілізувати ситуацію в повіті шляхом посилення контролю над життям громадян, відновлення права приватної власності, обеззброєння населення. Гусаков поділяв консервативні погляди, прагнув до встановлення порядку. Він виступав проти ідей «народовладдя і виборного начала», і не приховував своїх проросійських симпатій та українофобії.

Місцева влада вживала усіх можливих заходів для боротьби зі спекуляцією продуктами харчування та предметами першої необхідності. З цією метою у Вінниці 18 липня 1918 р. була створена Тимчасова комісія для боротьби зі спекуляцією під головуванням вінницького повітового старости П. М. Гусакова.

Легальне відновлення майнових прав поміщиків через земельно-ліквідаційну комісію, яку у повіті очолював Гусаков, почалося у серпні-вересні 1918 р. Ці дії супроводжувалися повстанням селян в деяких селах у серпні 1918 р.

Гетьманська влада зустріла опір широкого спектру політичних сил в Україні — від російських монархістів до більшовиків. Діями Гусакова були незадоволені як українські соціал-демократи, які становили більшість у колегіальних органах, так і деякі із соратників, такі, наприклад, як генерал Петро Єрошевич, командир 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави.

19 листопада 1918 року антигетьманське постання докотилося і до Вінниці. Генерал Єрошевич із повстанцями не воював. При спробі арешту Гусаков відстрілювався із особистої зброї, але після застосування гранат був все-таки заарештований. Подальша його доля невідома.

Джерела та література

• С. Калитко, О. Кравчук. Діяльність Пилипа Гусакова на посаді вінницького повітового старости у 1918 році. — Наукові записки. Випуск 21. Серія: Історія. Збірник наукових праць. — Вінниця : Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, 2013. — С. 128-134.

• О. М. Кравчук, І. І. Ратушняк, К. В. Завальнюк. Подільський губернський староста Сергій Кисельов (1877-1937) у документах епохи. — Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. — 282 с. — ISBN 978-966-924-277-8.

• О. М. Кравчук, С. Калитко, І. І. Ратушняк. Директорія УНР у Вінниці у грудні 1918. Документи і матеріали. — Вінниця : ТОВ «Твори», 2020. — 268 с. — ISBN 978-966-949-386-6.