Гусєв Віктор Євгенович

Гусєв Віктор Євгенович
Народився	2 травня 1918(1918-05-02) Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська СФРР
Помер	12 січня 2002(2002-01-12) (83 роки) або 2002 Санкт-Петербург, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	фольклорист, русист, славіст, викладач університету, етнолог
Alma mater	Гомельський державний коледж мистецтв імені Н. Ф. Соколовськогоd (1936) Московський інститут філософії, літератури, історії (1941)
Галузь	фольклористика, русистика, слов'янознавство і етнологія
Заклад	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук (1966)
Вчителі	Селіщев Афанасій Матвійовичd Бернштейн Самуїл Борисович Богатирьов Петро Григоровичd Гудзій Микола Каленикович Yuri Sokolov і Померанцева Ерна Василівна
Відомі учні	Глінкіна Лідія Андріївна Караковський Володимир Абрамовичd
Партія	ВКП(б)
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Віктор Євгенович Гу́сєв (нар. 2 травня 1918, Маріуполь — пом. 12 січня 2002, Санкт-Петербург) — російський фольклорист, етнограф, літературознавець; доктор історичних наук з 1966 року, професор з 1971 року, дійсний член Академії гуманітарних наук з 1994 року. Член Спілки театральних діячів СРСР з 1972 року, член Спілки фольклористів Югославії з 1972 року, почесний член Польського етнографічного товариства з 1974 року, член бюро наукової ради Академії наук СРСР з комплексної проблеми «Історія світової літератури» з 1974 року, член наукової ради Академії наук СРСР з комплексних проблем славістики та балканознавства з 1975 року, член ради з вивчення та поширення слов'янськоъ культури при ЮНЕСКО та ради по координації науково-дослідних робіт в галузі мистецтвознавства та керування мистецтвами, культурою в Міністерстві культури СРСР з 1977 року, член бюро Всесоюзної комісії з народної музичної творчості при Спілці композиторів СРСР з 1977 року, почесний член Товариства гуслярів і поетів Чорногорії з 1988 року. Заслужений діяч митецтв РРФСР з 1979 року.

Біографія

Народився 2 травня 1918 року в місті Маріуполі (нині Донецька область, Україна). Упродовж 1932—1936 років навчався у Гомельському музичному технікумі по класу фортепіано; у 1936—1937 роках — на математичному факультеті в Московському державному університеті; у 1937—1941 роках — в Московському інституті філософії, літератури та історії імені Миколи Чернишевского. Серед його викладачів були зокрема Афанасій Селіщев, Самуїл Бернштейн, Петро Богатирьов, Микола Гудзій, Юрій Соколов, Ерна Померанцева.

9 липня 1941 року добровольцем пішов до Червоної армії. Брав участь у німецько-радянській війні, зокрема в обороні Москви, битві на Курській дузі, боях 3-го Білоруського фронту; закінчив війну в Польщі. Член ВКП(б) з 1943 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (1 серпня 1986), медалями «За оборону Москви», «За відвагу».

Протягом 1946—1955 років у Челябінсому педагогічному інституті завідував кафедрою літератури, викладав фольклор і давньоруську мову, історію російської критики. Одночасно у 1947—1955 роках очолював фольклорно-етнографічні експедиції по Південному Уралу; протягом 1948—1950 років очолював Челябінську обласну організацію письменників; у 1954—1955 роках входив до редакційної колегії альманаху «Південний Урал».

У 1953 році в Інституті етнології та антропології АН СРСР захистив кандидатську дисертацію на тему «Російські революційні демонрати про народну поезію», 1961 року там же — докторську дисертацію на тему «Марксизм в Росії та вивчення культури народних мас».

У 1955—1969 роках — вчений секретар і старший науковий співробітник сектору народного мистецтва Інституту російської літератури АН СРСР у Ленінграді; очолював комплексні експедиції до Костромської області РРФСР та Гомельської області Білоруської РСР. Одночасно у 1958—1963 роках був заступником координаційної комісії у справах народної творчості Академії наук СРСР. У 1969—1980 роках — проректор з наукової роботи Ленінградського інституту театру, музики та кінематографії, завідував створеною ним секцією фольклору науково-дослідного відділу цього ж інституту; з 1971 року — професор кафедри філософії та естетики. У 1982—2002 роках — президент міжнародної комісії з слов'янського фольклору при Міжнародному комітеті славістів. Помер у Санкт-Петербурзі 12 січня 2002 року.

Діяльність

Автор досліджень з фольклористики, зокрема порівняльного вивчення слов'янських культур, слов'янської обрядовості, сучасного фольклору слов'янських народів, історії слов'ян, фольклору та етнографії, народного театру, теорії народної культури. Опублікував понад 400 наукових праць, у тому числі 9 монографій. Серед робіт:

• Марксизм и русская фольклористика конца 19 — начала 20-го века. Москва; Ленинград, 1961;
• Іван Франко — теоретик фольклору // НТЕ. 1965. № 4;
• Эстетика фольклора. Ленинград, 1967;
• Взаимосвязи русской вертепной драмы с белорусской и украинской // Славянский фольклор. Москва, 1972;
• Славянские партизанские песни. Ленинград, 1979;
• Русский фольклорный театр 18 — начала 20 века: Учебное пособие. Ленинград, 1980;
• Фольклорно-драматическое творчество восточно-славянских народов // Фольклорный театр народов СССР. Москва, 1985;
• Восточнославянский фольклор: Словянские научные и народные терминологии. Минск, 1993 (у співавторстві).

Входив до складу редакційних колегій журналу «Російська література» (Санкт-Петербург, 1958-63), щорічників «Русский фольклор» (Санкт-Петербург, 1958-69) і «Гуманітарій» (Санкт-Петербург, 1994—2002), журналу «Жива старовина» (Москва, 1994—2002).

Література

• Г. А. Нудьга. Гусєв Віктор Євгенович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 525. — 536 с. — ISBN 5-88500-003-4.;
• Н. І. Моісеєнко. Гусєв Віктор Євгенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.