Гімн лужицьких сербів
Прекрасна Лужиця (в.-луж. Rjana Łužica, н.-луж. Rědna Łužyca) — національний гімн серболужичан.
Історія[ред. | ред. код]
24 серпня 1827 року 23-річний сербський студент теології Гандрій Зейлер, який пізніше став одним з найважливіших представників лужицької національного відродження, та який був членом Сербського проповідницького суспільства (Łużycke prědarske towarstwo), написав в рукописної лейпцизьким газеті «Serbska Nowina» вірш з шести строф під назвою «Na sersku Łužicu». У тому ж році Корла Беньямін Хатас (1806—1839) першим написав для нього музику.
-
Гандрій Зейлер (1804-1872) -
Корла Август Коцор (1822-1904)
Після 1844 року зав'язалася дружба двох людей мистецтва — поета Зейлера і композитора Корла Августа Коцора, якій судилося тривати до кінця їхнього життя. Коцор склав на текст Зейлера нову мелодію в 1845 році. Новостворена пісня була вперше зіграна і заспівана 17 жовтня 1845 року в Бауцене на організованому Коцором першому Сербському святі пісні. Популярність цього вірша з мелодією стала рости так швидко, що згодом воно було зведено в ранг сербського гімну, який виконується і понині, проте, в двох версіях (початок і кінець оригінального вірша). Гайдріх Йордан перевів його текст на нижньолужицьку мову.
Прекрасна Лужиця[ред. | ред. код]
| Верхньолужицька мова | Нижньолужицька мова | Переклад |
|---|---|---|
|
|
|
В оригінальній версії Зейлера було ще дві строфи, які відзначаються сильною меланхолією та звернені до невизначеного майбутнього лужичан:
| Верхньолужицька мова | Переклад |
|---|---|
|
|