Гімн (католицький)
Гімн (лат. hymnus, від грец. ὕμνος — «урочиста пісня») — жанр у традиційному богослужінні католицької церкви, структурно — латинська строфічна пісня на небіблійний текст.
Особливості[ред. | ред. код]
Гімн входить до складу офіція. Поетичний текст вільно складений та, зазвичай, написаний силаботонікою.[1] Зміст представляє собою перефразування сюжету Священного Писання. Форма тексту строфічна, кількість строф і рядків у строфі, а також наявність рими не нормовано. Музичне оформлення: кожна строфа гімну розспівується на одну і ту ж мелодію. Спосіб розспіву тексту переважно силабічний, з мінімальними невматичними розспівами. Рядки співаються по черзі двома напівхоріями, а в епоху Відродження та епоху бароко найчастіше в техніці alternatim, де місце парних рядків займають авторські органні інтерлюдії або вокальні поліфонічні обробки відповідних віршів.
Тексти і наспіви містяться в співочих книгах католиків (антифонаріях, Liber usualis тощо) у загальному ряду пісень Літургії годин, а також окремо — у гімнаріях, починаючи з X століття. Сучасний солемський гімнарій (Liber hymnarius) включає 418 «легалізованих» гімнів, хоча в старовинних рукописах тексти і наспіви гімнів нараховувалися тисячами.
Відомі зразки і рецепція[ред. | ред. код]
Католицькі гімни ідентифікуються за інципітом (початковій фразі вірша). Найбільш відомі зразки проходять через всю історію західноєвропейської музики, від Середніх віків до наших днів. Наприклад: «Te Deum», «Ut queant laxis», «Pange lingua»[en], «Ave maris stella»[en], «Veni creator Spiritus», «Vexilla Regis»[en], «Adeste fideles»[en], «Te lucis ante terminum»[en], «O Salutaris Hostia»[en], «A solis ortus cardine»[en], «Jam lucis orto sidere». Первісно авторські обробки поряд із текстом включали також й оригінальні мелодії (т. зв. техніку на cantus firmus[en]). А інколи, вже в період Ars antiqua, музика писалася заново на тексти гімнів без заново на тексты гимнов без врахування григоріанської мелодії (наприклад, кондукт невідомого автора «Veni Creator Spiritus»[en]). Починаючи з епохи бароко композитори стали частіше використовувати тільки поетичний текст гімну, який складався лише з власної мелодії (наприклад, численні барокові обробки тексту «Te Deum»). Малер (у першій частині Восьмої симфонії) використовував тільки текст гімну «Veni creator spiritus», який поклав на власну музику, а от Гіндеміт, навпаки, обробив (у 4-й частині органного концерту) лише мелодію того ж самого гімну (без жодного тексту).
Інші значення терміна[ред. | ред. код]
Гімном також називають (зазвичай без урахування «музично-технічної» специфіки) будь-церковний піснеспів на небіблійний текст.[2] Наприклад, гімн «Exsultet»[en] — знаменита великодня молитва католиків, яка не має відношення до текстомузичної форми гімну та з музичної точки зору являє собою вид псалмодичної речитації.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ГИМН. www.pravenc.ru. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.(рос.)
- ↑ Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
Джерела[ред. | ред. код]
- Liber usualis. Tournai, 1950.
- Monumenta monodica medii aevi. Bd.1, hrsg. v. B.Stäblein. Kassel, 1956.
- Liber hymnarius. Solesmes, 1983.
- Сборник церковных песнопений. Редактор-составитель А. В. Куличенко. Рим-Люблин: Издательство Святого Креста, 1994 (переводы латинской гимнографии на русский язык).
- Воспойте Господу. Литургические песнопения католической церкви в России. Москва: Искусство добра, 2005 (переводы латинской гимнографии на русский язык).
- Лебедев С. Н., Поспелова Р. Л. Musica Latina: латинские тексты в музыке и музыкальной науке. Санкт-Петербург: Композитор, 2012 (хрестоматия латинских музыкальных текстов с их переводами, комментариями, учебным словарем).
Посилання[ред. | ред. код]
- Catholic Encyclopedia, 1913 [Архівовано 23 червня 2018 у Wayback Machine.] (статті про окремі гімни) (англ.)
- Liber Hymnarius wiki [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (переклади на англійську і найпростіша озвучка католицьких гімнів) (англ.)
