Даклізумаб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Даклізумаб
Систематична назва (IUPAC)
Гуманізовані (від миші) моноклональні антитіла IgG1
Ідентифікатори
Номер CAS 152923-56-3
Код ATC L04AC01
PubChem ?
DrugBank DB00111
Хімічні дані
Формула C6332H9808N1678O1989S42 
Мол. маса 142612,1 г/моль
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 90%
Метаболізм ретикулоендотеліальна система
Період напіврозпаду 480 год.
Виділення НД
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

C(AU) C(США)

Лег. статус

℞-only (US)

Шляхи введення п/ш, в/в

Даклізумаб (англ. Daclizumab, лат. Daclizumabum) — синтетичний препарат, який є гуманізованим рекомбінантним моноклональним антитілом[1][2] (від миші[3]) до рецепторів інтерлейкіну-2.[4][5] Даклізумаб натепер застосовується переважно підшкірно[4][6], проте згідно попередніх показань до застосування препарату він застосовувався внутрішньовенно.[1][3] Даклізумаб розроблений у лабораторії компанії «PDL BioPharma»[7], пізніше препарат досліджувався Томасом Вальдманом із Американського національного інституту раку для можливості використання при деяких формах Т-клітинного лімфолейкозу, проте марно. Пізніше даклізумаб досліджувався компанією «Roche» для можливості використання препарату при трансплантації нирки[8], та був схвалений FDA для використання в трансплантології разом із циклоспорином та глюкокортикоїдними гормонами[9], та став першим моноклональним антитілом, які розпочали використовуватись у трансплантології.[1][10] У 1999 році даклізумаб допущений для використання в Європейському Союзі.[11] Проте у подальших дослідженнях препарату при його застосуванні спостерігалась велика кількість побічних ефектів, найчастіше з боку дихальної системи (у тому числі бронхіальна астма)[12], що призвело до вилучення даклізумабу із фармацевтичного обігу.[13][14] Проте подальші дослідження даклізумабу виявили його ефективність у лікуванні розсіяного склерозу[15][16], і він був повторно допущений на фармацевтичний ринок США та ЄС вже як препарат для лікування розсіяного склерозу.[2][5]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Даклізумаб — синтетичний лікарський препарат, який є гуманізованим (від миші) рекомбінантним моноклональним антитілом до інтерлейкіну-2. Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні даклізумабу із рецепторами інтерлейкіну на поверхні активованих T-лімфоцитів, що призводить до гальмування імунної відповіді на появу антигенів[1][3], у тому числі аутоантигенів, які виникають після пошкодження нервових клітин імунними комплексами при розсіяному склерозі.[4] Початково даклізумаб застосовувався як імуносупресант після трансплантації нирки сумісно з іншими імуносупресантами, та мав хорошу ефективність при застосуванні.[1] Проте у зв'язку із частими побічними ефектами, найчастіше з боку дихальної системи (у тому числі бронхіальної астми)[12], даклізумаб перестав застосовуватися у трансплантології. Пізніше була встановлена ефективність препарату при розсіяному склерозі, і при його застосуванні спостерігається зменшення утворення нових вогнищ захворювання[2][6], а також зменшення частоти рецидивів захворювання.[4][5] Досліджується також можливість застосування даклізумаба при одному із видів увеїту.[17]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Даклізумаб повільно розподіляється в організмі як після внутрішньовенного, так і після підшкірного застосування, біодоступність препарату становить 90 % при підшкірному введенні. Даклізумаб метаболізується протеазами ретикулоендотеліальної системи, дані про шляхи виведення препарату з організму відсутні. Період напіввиведення препарату з організму становить у середньому 480 годин (20 діб). Кліренс даклізумабу може змінюватися у зв'язку із масою тіла пацієнтів, їх віком, статтю, расовою належністю, а також наявністю в них протеїнурії.[3]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Даклізумаб застосовується при розсіяному склерозі із активними формами захворювання.[18]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні даклізумабу побічні ефекти спостерігаються відносно часто, хоча й відносно рідше, ніж при застосуванні інших препаратів для лікування розсіяного склерозу.[6] Найчастішими побічними ефектами даклізумабу є:

Протипокази[ред. | ред. код]

Даклізумаб протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату, важких ураженнях печінки (в тому числі при аутоімунному гепатиті). З обережністю препарат рекомендовано застосувати при вагітності та годуванні грудьми.[18]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Даклізумаб випускається у вигляді шприца-ручки по 1 мл із вмістом діючої речовини 150 мг.[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д ДАКЛИЗУМАБ (ЗЕНАПАКС) И ФУНКЦИОНАЛЬНО-МОРФОЛОГИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ АЛЛОТРАНСПЛАНТИРОВАННОЙ ПОЧКИ [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б в В Европе рекомендован к одобрению препарат Зинбрита (даклизумаб) для лечения рассеянного склероза [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1360 [Архівовано 8 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в г Резюме EPAR (Европейский открытый отчет по оценке препарата) по препарату Зинбрита [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ а б в FDA одобрило препарат Зинбрита для лечения рассеянного склероза [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ а б в Lycke J. Monoclonal antibody therapies for the treatment of relapsing-remitting multiple sclerosis: differentiating mechanisms and clinical outcomes. Ther Adv Neurol Disord. 2015 Nov;8(6):274-93. Review. PMID 26600872 PMC 4643868 (англ.)
  7. ↑ Tsurushita, N.; Hinton, P. R.; Kumar, S. (2005). Design of humanized antibodies: From anti-Tac to Zenapax. Methods. 36 (1): 69—83. doi:10.1016/j.ymeth.2005.01.007. PMID 15848076. (англ.)
  8. ↑ Marwick C. Scientists recall progress and promise of translational research. J Natl Cancer Inst. 2001 Jan 3;93(1):13-5. PMID 1113683. (англ.)
  9. ↑ Lawrence M. Fisher for The New York Times. 12 грудня 1997 Genetically Engineered Drug Approved for Kidney Transplants [Архівовано 7 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. ↑ Staff, The Pharma Letter. 17 грудня 1997. Roche's Zenapax Gets First Approval For Transplants [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Roche. 4 березня 1999 Roche Press Release: Zenapax (daclizumab), The First Humanized Monoclonal Antibody To Prevent Organ Rejection, Approved In The European Union [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. ↑ а б Candace Hoffmann for First Word Pharma. 16 вересня 2004 Roche in new deal to co-development asthma drug [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ EMEA: Withdrawal of the marketing authorisation in the European Union [Архівовано 17 лютого 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  14. ↑ Roche via the FDA Letter to Healthcare Professionals [Архівовано 10 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. ↑ John Carroll for FierceBiotech. 2009 Emerging Drug Developer: Facet Biotech [Архівовано 7 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  16. ↑ PDL BioPharma, Inc. Form 8-K [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  17. ↑ Sobrin L; Huang JJ; Christen W; Kafkala C; Choopong P; Foster CS (2008). Daclizumab for treatment of birdshot chorioretinopathy. Arch Ophthalmol. 126 (2): 186—191. doi:10.1001/archophthalmol.2007.49. PMID 18268208. (англ.)
  18. ↑ а б в Zinbryta [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даклізумаб&oldid=39228303