Данілейченко Сергій Павлович
| Сергій Данилейченко | |
|---|---|
 Старший солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
25 грудня 1990 Вербовець |
| Смерть |
16 лютого 2019 (28 років) Кримське |
| Псевдо | «Далік» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2015—2019 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Гірська піхота |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
  | |
Сергі́й Па́влович Даніле́йченко (нар. 25 грудня 1990 — 16 лютого 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1990 року в селі Вербовець (Катеринопільський район, Черкаська область). 1992-го він залишився без батька, який трагічно передчасно загинув. 2003 року померла мама, виховувався бабусею, коли вона тяжко захворіла, сам за нею доглядав. 2006 року бабуся померла, жив у старенькій бабусиній хатині, що перейшла Сергію у спадок. Після закінчення 9-річної Вербовецької школи навчався у Тальянківському державному аграрному коледжі, напрям «експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва»; 2010 року здобув спеціальність механіка.
26 травня 2015 року призваний на строкову військову службу, згодом підписав контракт. Старший солдат, старший механік-водій 1-ї роти 8-го батальйону (також вказують 108-й батальйон[2]) 10-ї бригади. Брав участь у звільненні Катеринівки та Новоолександрівки.
16 лютого 2019 року загинув перед опівніччю від кульового поранення у голову в бою поблизу села Кримське (Новоайдарський район), під час ведення вогню у відповідь. Того вечора противник з 22:50 розпочав другий за добу обстріл Кримського — з боку окупованих Сокольників, із застосуванням мінометів, озброєння БМП, РПГ, ВКК й стрілецької зброї.
20 лютого 2019-го похований у селі Вербовець, в останню дорогу проводжало близько тисячі людей, також духовий оркестр. Шляхом до кладовища люди скандували: «Герою України Сергію слава!»
Без Сергія лишилися старший брат (теж брав участь в боях) та дві сестри[3].
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 7 квітня 2020 року Указом Президента України №131/2020, за самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[4];
- 12 березня 2018 року нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» (за оборону та добросовісне виконання службових наказів при звільненні сіл Катеринівка та Новоолександрівка Луганської області);
- нагрудний знак і медаль за службу в АТО.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Катеринопільщина попрощалась із Сергієм Данілейченком. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ У бою під Кримським поліг Сергій Данілейченко із 10-ї бригади. Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ Загиблого на Донбасі воїна Сергія Данілейченка провели в останню путь у Черкаській області
- ↑ Указ Президента України від 7 квітня 2020 року № 131/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Данілейченко Сергій Павлович [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Старші солдати (Україна)
- Народились 25 грудня
- Народились 1990
- Померли 16 лютого
- Померли 2019
- Військовики 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «За зразкову службу»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Катеринопільського району
- Померли в Новоайдарському районі
- Поховані в Катеринопільському районі