Дев'ятова Софія Іванівна
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (лютий 2018) |
| Дев'ятова Софія Іванівна | |
|---|---|
| Народилася |
20 липня 1932 Савинці, Ярмолинецький район, Кам'янець-Подільська область, Українська СРР, СРСР |
| Померла | 4 серпня 2019 (87 років) |
| Нагороди |
 |
Дев'ятова Софія Іванівна — Герой Соціалістичної Праці
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася Софія Кінделевич (дівоче прізвище) 20 липня 1932 року в с. Савинці Ярмолинецького району. З дитинства знала працю і була закохана в народну пісню.
Пережила лихоліття війни, голод 1947 року. Після закінчення школи у 1951 році юна савинчанка подалася у столичний Київ навчатися премудростям робітничої професії. Крок за кроком опановувала суто чоловічу роботу верстатниці на заводі « Київкабель». Навчилася вміло і росла по службі.
Нагороди[ред. | ред. код]
В 1962 році Софію Дев'ятову нагородили медаллю «За трудову доблесть». Софія Іванівна сама обслуговувала 50 верстатів. І в 1966 році 8 березня держава високо оцінила працьовитість нашої землячки, їй вручили високе звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна. В 1975 році знову нагорода — орден Трудового Червоного Прапора та Верховної Ради СРСР та УРСР. За 38 років роботи на заводі отримала 60 Почесних грамот, шість медалей. Завжди була в центрі художньої самодіяльності заводу. У 1989 році пішла на заслужений відпочинок. Та не змогла сидіти без роботи, без руху. І тоді пісня, яка крокувала поруч з героїнею, стала здійсненною мрією.
Творча діяльність[ред. | ред. код]
У 1991 році з чоловіком організували ансамбль народної пісні «Мрія».
В 1995 році ансамблю присвоїли звання народного. Ансамблю виповнилося 23 роки. За цей час відбулися понад тисячу концертів. У репертуарі — українські та російські народні і сучасні пісні, романси, танцювальні номери, гуморески. Особливе місце належить пісням військової тематики, що хвилюють і виконавців, і слухачів старшого покоління. Нагороджена орденом Леніна (1966), орденом Трудового Червоного Прапора (1975), орденом Княгині Ольги (2005), медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1981), Почесною грамотою Президії Верховної Ради СРСР (1966), має почесний титул «Українська мадонна» та є переможницею конкурсу «Киянка року–2011».
Література[ред. | ред. код]
- Вклонилась героїня рідній землі // Вперед.-2009.- 24 липня.
- Герой — на «Караоке» // Вперед.- 2005.- 27 травня
- Гриб О. Приклад гідний наслідування // Вперед. — 2009. — 31 лип.
- Гуменюк А. Життя у славі: і в цеху, і на сцені // 2010. — 22 січ.
- І сплітаються нитки // Вперед.- 1972.- 23 березня
- Слободянюк П. Я., Хоптяр Ю. А. Місцеве самоврядування Хмельниччини: нариси історії місцевих громадян Ярмолинецького району П.Я Слободянюк, Ю.А Хоптяр // Хмельницький: Поділля, 2004.- С.276.
- Снігур О.Другий подвиг героїні / О.Снігур // Вперед.- 2009.- 6 березня.
- Снігур О. По життю з працею і піснею О.Снігур // Вперед.-2009. — 9 червня.