Денисенко-Єременко Леся Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денисенко-Єременко Леся Григорівна
Народження 15 квітня 1953(1953-04-15) (71 рік)
Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Київський політехнічний інститут (1976)
Діяльність керамістка
Член Спілка майстрів народного мистецтва України
Батько Денисенко Григорій Павлович
Нагороди
Заслужений майстер народної творчості України

Леся Григорівна Денисе́нко-Єре́менко (нар. 15 квітня 1953, Васильків) — українська майстриня художньої кераміки; член Спілки майстрів народного мистецтва України з 1994 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 15 квітня 1953 року в місті Василькові Київської області (нині Україна). Дочка майстра художньої кераміки Григорія Денисенка, в якого і навчалася мистецтва художньої кераміки. Із золотою медаллю закінчила середню школу у Василькові; 1976 року — Київський політехнічний інститут, здобула фах інженера-електрика[1].

Упродовж 1976—1992 років працювала в Українському науково-дослідному інституті механізації та електрифікації сільського господарства у смт Глевасі Васильківського району Київської області старшим інженером та конструктором другої категорії[1]; у 1993—1994 роках очолювала керамічні майстерні Фастівської школи народної майстерності.

Творчість[ред. | ред. код]

Створює декоративні тарелі, вази, келихи, таці, художній ужитковий посуд, пасківники, керамічні скульптури, глиняні іграшки. Володіє техніками гончарювання, скульптурного ліплення, розпису ангобами, фляндрівки, тонування, декорування стеком. Серед робіт:

  • «Лось» (1999);
  • «Вбраний» (2000);
  • «Півнева наука» (2000);
  • «Загадковий погляд» (2000);
  • «Коза з прийдешнім» (2000);
  • «У святнеділю» (2001);
  • «Троє з ложкою» (2001);
  • «Лев» (2001);
  • «Баранобик» (2001);
  • «Ду-ду!» (2001);
  • «Сім’я» (2001);
  • «Витримаємо!» (2003);
  • «Засмучений» (2003);
  • «Лев-господар» (2003);
  • «Тур-бик» (2004);
  • «Лев-сонце» (2004);
  • «Козел-парубок» (2004);
  • «Півень-трубач» (2004);
  • «Стояв старий з молодою, як із ягідкою» (2005);
  • «Українська птаха» (2005);
  • «Гордий півень» (2005);
барильця
  • «Барани на місточку» (2005);
  • «Ой, дівчата!» (2006);
  • «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (2006).

Бере участь в обласних, всеукраїнських мистецьких виставках з 1994 року. Персональні виставки вібдулися у Києві у 2007, 2008, 2009 роках, Житомирі у 2008 році[1].

Роботи майстрині зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національномуий музеї Тараса Шевченка, Національному музеї народної архітектури та побуту України, в приватних колекціях[1].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]