Денисюк Юрій Миколайович
Денисюк Юрій Миколайович | |
---|---|
Народився |
27 липня 1927[1] Сочі, Чорноморський округ (РРФСР), Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР[1] |
Помер |
14 травня 2006 (78 років) Санкт-Петербург, Росія |
Поховання | Північний цвинтар |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | фізик, holographer |
Alma mater | Санкт-Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики |
Галузь | оптика, голографія і фізична оптика |
Заклад | Державний оптичний інститут |
Вчене звання | академік Російської академії наук і професор[d] |
Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Членство | Російська академія наук |
Нагороди |
Юрій Миколайович Денисюк (27 липня 1927, Сочі, СРСР — 14 травня 2006, Санкт-Петербург, Росія) — радянський фізик, один з основоположників оптичної голографії. Дійсний член Російської академії наук (1992; член-кореспондент з 1970), доктор фізико-математичних наук (1971, кандидат наук з 1964), професор (1980).
Життєпис[ред. | ред. код]
Молоді роки Денисюка пройшли в Ленінграді, зокрема там він був і під час блокади.
Юрій Миколайович закінчив 1954 року кафедру спектральних та оптико-фізичних приладів Інженерно-фізичного факультету[ru] ЛІТМО[2] і почав наукову діяльність у Державному оптичному інституті ім. С. В. Вавилова.
В той час його надихала науково-фантастична повість «Зоряні кораблі» Івана Єфремова, в якій описана поява у стародавньому диску з невідомого матеріалу тривимірного зображення голови космічного прибульця, а також чудові експерименти нобелівського лауреата 1908 року Габріеля Ліппмана. 1958 року, тобто ще до появи лазерів з їх когерентним випромінюванням, він почав власні експерименти, в яких він використовував випромінювання лампи на парі ртуті і вперше[джерело?] продемонстрував тривимірну голограму.
1962 року в журналі «Доповіді Академії наук» була опублікована стаття Денисюка «Про відображення оптичних властивостей об'єкта у хвильовому полі розсіяного ним випромінювання» і заявлено про реєстрацію відкриття. Багато вчених вважали, що відкриття Денисюка схоже на метод кольорової фотографії Ліппмана або метод Габора. Але 1970 року Комітет з відкриттів і винаходів СРСР[ru] зареєстрував метод Денисюка[2].
Від 1971 року Ю. М. Денисюк очолював голографічну лабораторію ДОІ, а пізніше — і цілий відділ, який займався голографічного тематикою. Від 1988 року Денисюк керував також і лабораторією голографії у Фізико-технічному інституті ім. А. Ф. Йоффе.
Він опубліковав близько 240 наукових робіт, серед яких 35 винаходів.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Роботи вченого присвячені фізичній оптиці, переважно голографії. 1962 року Денисюк винайшов спосіб запису зображення у тривимірних середовищах, що дозволяє зберегти інформацію про фазу, амплітуду і спектральний склад хвилі, яка надходить від об'єкта. Такі відбивні голограми можуть бути відтворені шляхом освітлення пучком звичайного білого світла[3]. Це наукове досягнення було оцінено в СРСР як наукове відкриття та занесено в Державний реєстр відкриттів СРСР[ru] під № 88 з пріоритетом від 1 лютого 1962 року в такому формулюванні: «Встановлено раніше невідоме явище виникнення просторового неспотвореного кольорового зображення об'єкта під час відбивання випромінювання від тривимірного елемента прозорого матеріального середовища, в якій розподіл густини речовини відповідає поширенню інтенсивності поля стоячих хвиль, що утворюються навколо об'єкта під час розсіяння на ньому випромінювання».[4] 2015 року завдяки цьому способу за співпраці Університету ІТМО і музею Фаберже[ru] було створено голографічні копії деяких яєць Фаберже з колекції[5].
Ю. М. Денисюк отримав Ленінську премію 1970 року, був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР і призначений керівником новоствореної лабораторії голографії в Державному оптичному інституті.
Згодом вчений вивчав принципи динамічної голографії (Державна премія СРСР 1982), брав участь у побудові систем голографічного опрацювання радіолокаційних сигналів (Державна премія СРСР 1989). Денисюк показав, що відбивні властивостями мають також біжучі хвилі, розглянув питання голографії в схемах із зустрічними пучками. Важливе місце в його діяльності займало вивчення псевдоглибоких голограм (специфічних одновимірних структур) і селектограм (нового типу періодичних тривимірних середовищ). Слід зазначити, що під керівництвом Денисюка було розроблено низку нових світлочутливих матеріалів (реоксан, капілярні пористі стекла і композити), придатних для запису тривимірних голограм.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Пошани (4 червня 1999 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих кадрів та у зв'язку з 275-річчям Російської академії наук[6]
- Орден Трудового Червоного Прапора (1988)
- Орден «Знак Пошани» (1975)
- Медаль «Данк»[ru] (3 вересня 2001 року, Киргизія) — за заслуги в становленні та розвитку наукової школи голографії в Киргизстані[7]
- Ленінська премія (1970)
- Державна премія СРСР (1982, 1989)
- Нагорода міжнародної кінематографічної організації «Інтеркамера» (1971)
- Премія імені Д. Габора[ru] (1983)
- Велика срібна медаль[ru] і почесний член Королівського фотографічного товариства Великої Британії (1986)
- Премія Р. В. Вуда (1992)
- Почесний доктор Університету де Монфора[en] Великої Британії (1999)
Роботи[ред. | ред. код]
- Ю. Н. Денисюк. Голография с записью в трехмерных и двухмерных средах. [Архівовано 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Труды государственного оптического института имени С. И. Вавилова. Т. 36 Вып. 165, с. 121—131, (1969).
- Ю. Н. Денисюк, В. И. Суханов. Голограмма с записью в трехмерной среде как наиболее совершенная форма изображения. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // УФН, Т.101, № 6 (1970).
- Ю. Н. Денисюк. Принципы голографии. — Л.: Изд-во ГОИ, 1979.
- Ю. Н. Денисюк. Особенности отображения волновых полей статическими и допплеровскими трехмерными голограммами. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] // УФН, Т.148, № 3 (1986).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Денисюк Юрий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б ИТМО: Годы и люди, 2000, с. 126
- ↑ Денисюк Ю. Н., Суханов В. И. // Успехи физических наук. — 1970. — № 6.
- ↑ Научные открытия России. Объемное видение (голография).
- ↑ Игры разума и света. Новая Газета. 9 червня 2015. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 22 липня 2015.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 года № 701 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников Российской академии наук». // Официальный сайт Президента России. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
- ↑ Указ Президента Кыргызской Республики от 3 сентября 2001 года УП № 266 «О награждении государственными наградами Денисюка Ю.Н., Вей В., Гуревича С.Б. и др.». // Официальный сайт Централизованного банка данных правовой информации Кыргызской Республики. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
Література[ред. | ред. код]
- С. Ф. Шушурин. К истории голографии. [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] // УФН, Т.105, № 9 (1971).
- Ю. Н. Денисюк (к 50-летию со дня рождения). // Оптико-механическая промышленность, № 9 (1977).
- Храмов Ю. А. Денисюк Юрий Николаевич // Физики : Биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 101. — 400 с. — 200 000 екз.
- Юрий Николаевич Денисюк (к 75-летию со дня рождения). // Оптический журнал, Т. 69, № 8 (2002).
- Ч.1 // ИТМО: Годы и люди / Потеев М. И.. — СПб : НИУ ИТМО, 2000. — 283 с. — ISBN 5-7577-0054-8.
- Санкт-Петербург. 300 + 300 биографий. Биографический словарь / St. Petersburg. 300 + 300 biographies. Biographic Glossary // Сост. Г. Гопиенко. — На рус. и англ. яз. — Москва: Маркграф, 2004. — 320 с. — Тир. 5000 экз. — ISBN 5-85952-032-8. — С. 86.
Посилання[ред. | ред. код]
- Персональна сторінка Юрія Миколайовича Денисюка на офіційному сайті РАН (рос.)
- Сайт, присвячений Юрію Миколайовичу Денисюку і гаряче улюбленій ним голографії [Архівовано 14 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Віртуальний музей СПбДУ ІТМО: Юрій Миколайович Денисюк [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Денисюк [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] на сайті ДОІ
- Храмов Ю. А. Денисюк Юрий Николаевич // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — Москва: Наука, 1983. — С. 101. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)
|
- Народились 27 липня
- Народились 1927
- Уродженці Сочі
- Померли 14 травня
- Померли 2006
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Північному цвинтарі (Санкт-Петербург)
- Доктори фізико-математичних наук
- Академіки РАН
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Ленінської премії
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати премії Р. В. Вуда
- Нагороджені медаллю «Данк»
- Науковці Фізико-технічного інституту імені А. Ф. Йоффе
- Члени-кореспонденти АН СРСР
- Російські фізики
- Радянські оптики