Джарилгач (річка)
| Джарилгач | |
|---|---|
| 45°35′17″ пн. ш. 32°57′04″ сх. д. / 45.58805555558333111° пн. ш. 32.951111111138885690° сх. д. | |
| Витік | |
| • координати | на північній околиці села Кіровське |
| Гирло | Джарилгач |
| • координати | 45°34′42″ пн. ш. 32°55′49″ сх. д. / 45.57833° пн. ш. 32.93028° сх. д. |
| Басейн | Джарилгача |
| Країни: |
 Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 20 км |
 | |
Джарилгач (рос. балка Джарилгач[1]) — маловодна річка (балка) в Україні у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим, на Кримському півострові, (басейн Джарилгача).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки 20 км[1], найкоротша відстань між витоком і гирлом — 11,90 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,68 [2]. Формується декількома безіменними балками (струмками).
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на північній околиці села Кіровське (крим. Kirovskoye) . Спочатку тече переважно на північний захід понад селищем Низівка[3] (крим. Camal) . Далі проти села Водопійне (до 1944 року — Керлеут[4]; крим. Kerlevüt, Керлевют) повертає і тече на південний захід і на південно-західній стороні від села Новоульяновка впадає у озеро Джарилгач[4][3].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
На північній стороні від гирла річки на відстані приблизно 4,48 км пролягає автошлях Т 0107 (автомобільний шлях територіального значення в Автономній Республіці Крим, Чорноморське — Роздольне — Воїнка).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б А. Н. Олиферов, З. В. Тимченко Реки и Озера Крыма. // РЕКИ И БАЛКИ РАВНИННОГО КРЫМА. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
- ↑ google.com.ua/maps/@45.5627778,32.9684826,12.75z?hl=uk
- ↑ а б OpenStreetMap!. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 13 травня 2020.
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXII, лист: 11. Показаны территории: Таврической губернии. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 169
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |