Дихальний коефіцієнт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ди́хальний коефіціє́нт (ДК)— це відношення об'єму виділеного організмом вуглекислого газу до об'єму спожитого за той же час кисню.


Поживні речовини

Дихальний коефіцієнт

Енергетичний еквівалент (кДж/л О2)

Вуглеводи

1,00

21,1

Жири

0,70

19,6

Білки

0,81

18,8 Іноді для визначення поживних речовин, що беруть участь в обміні речовин, використовують дихальний коефіцієнт, який визначається як відношення об’єму виділеного вуглекислого газу до об’єму поглиненого кисню: ДК = V(CO2) /V(O2)= виділення СО2/споживання О2 Поняття дихального коефіцієнта ввів у фізіологію російський учений Ю. С. Лондон. Він же й обчислив його значення для різних поживних речовин.

Значення дихального коефіцієнта дещо збільшується під час тривалої м’язової роботи малої та середньої інтенсивності та різко зростає до 2,0 і більше, якщо робота короткочасна, але дуже інтенсивна. Максимальне значення підтримується не тільки під час роботи, а й ще деякий час після її закінчення. Це зумовлено високою концентрацією йонів Гідроґену в крові, які збуджують дихальний центр, що приводить до посиленого виділення вуглекислого газу, у той час як поглинання кисню різко знижується через зменшення кровотоку. Під час інтенсивної м’язової роботи у тренованих людей спостерігається нижче значення дихального коефіцієнта, ніж у нетренованих.

Перетворення енергії в живих організмах підкоряються тим самим законам термодинаміки, які діють у неживій природі. Таким чином, організм людини, як і будь-якої тварини, є відкритою саморегульованою та самовідтворювальною системою, що обмінюється з довкіллям речовиною та енергією.