Домашевич Володимир Максимович
| Домашевич Володимир Максимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
17 лютого 1928 Vadziacinad, Aĺchoŭski Sieĺsavietd, Ляховицький район, Білорусь | |||
| Помер | 30 квітня 2014 (86 років) | |||
| Поховання | Захіжний цвинтар (Мінськ)d | |||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Діяльність | письменник, редактор, перекладач | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], редагування[1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Alma mater | філологічний факультет БДУ (1953) | |||
| Заклад | Narodnaya Asvetad, Видавництво «Білорусь», Перший національний канал Білоруського радіо, Полымя (часопис), Молодість[d] і Мастацкая літаратура | |||
| Мова творів | білоруська | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Володимир Максимович Домаше́вич (нар. 17 лютого 1928, Водятина — пом. 30 квітня 2014, Мінськ) — білоруський письменник; член Спілки письменників СРСР з 1962 року[2]. Заслужений працівник культури Республіки Білорусь з 1992 року[3], лауреат Літературної премії імені Івана Мележа за 1992 рік.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 17 лютого 1928 року у селі Водятині Барановицького повіту Новогрудського воєводства Польської Республіки (нині Ляховицький район Берестейської області, Білорусь) в селянській сім'ї[4]. 1953 року закінчив філологічний факультет Білоруського державного університету[2].
Упродовж 1953—1967 років працював у білоруських видавництвах «Народна освіта», «Білорусь». Почав друкуватися з 1958 року[4]. Працював на білоруському радіо у 1965 році; у 1967—1972 роках — літературний працівник у журналі «Полымя»; у 1973—1977 роках — завідував відділом прози журналу «Маладость», був редактором видавництва «Мистецька література» у 1977 році. З 1978 до 1988 року завідував відділом прози журналу «Маладость»[2].
Помер у Мінську 30 квітня 2014 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Автор багатьох книг оповідань, романів, есе. Основні теми творчості — життя селянства у колишній Західній Білорусії в минулому, боротьба радянського народу у німецько-радянській війні, відбудова народного господарства в перші повоєнні роки, сьогодення Білорусі. Його перу належать:
- повість-хроніка «Порохом пахла земля» (1975; про життєвий і бойовий шлях воїна Червоної армії від часу визволення Західної Білорусії до дня Перемоги);
- повість «Німфа» (1979);
- повість «Кожний четвертий» (1983);
- збірки оповіданнь
- «Поміж двох вогнів» (1963);
- «Пробудження» (1968);
- «У лабіринті вулиць» (1979).
На українську мову перекладено «Поєдинок серед жита» в книзі: Білоруське радянське оповідання. Київ, 1979.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в Памёр Уладзімір Дамашэвіч // Архіў сайта грамадскага аб'яднання «Саюз беларускіх пісьменнікаў». [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.](біл.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Республіки Білорусь від 2 вересня 1992 року № 1805 Про присвоєння Домашевичу В. М. почесного звання «Заслужений працівник культури Республіки Білорусь» [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Домашевич Владимир Максимович // Краткая литературная энциклопедия. [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Чайковський Б. Й. Домашевич Володимир Максимович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 89. — 576 с. — ISBN 5-88500-014-X.
|
