Дональд Маккензі Воллес
| Дональд Маккензі Воллес | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Donald Mackenzie Wallace | ||||
 | ||||
| Народився |
11 листопада 1841 Пейслі, Ренфрюшир Велика Британія | |||
| Помер |
10 січня 1919 (77 років) Лімінґтон, Гемпшир, Велика Британія | |||
| Підданство |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Національність | шотландець | |||
| Діяльність | Письменник, публіцист, іноземний кореспондент газети Таймс | |||
| Alma mater | Единбурзький університет | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Членство | Інститут міжнародного права | |||
| Нагороди | Орден Індійської імперії, Королівський Вікторіанський орден | |||
|
| ||||
 Дональд Маккензі Воллес у Вікісховищі | ||||
Дональд Маккензі Воллес (англ. Donald Mackenzie Wallace; 11 листопада 1841 — 10 січня 1919) — шотландський публіцист і письменник, державний службовець, родом з Пейслі, Ренфрюшир, помер в Лимінґтоні, Англія.
Життєпис[ред. | ред. код]
Дональд Маккензі Воллес був сином Роберта Воллеса і Сари Маккензі й втратив обох батьків до того, як йому виповнилося десять років. Він вивчав право в Единбурзі, Парижі, Берліні і здобув ступінь доктора в Гейдельберзі в 1867 році. У грудні 1869 він повернувся на батьківщину. На початку 1870 року Воллес вирушив до Росії з основною метою відвідати Осетію на Північному Кавказі. Молодий британець спочатку думав провести там тільки кілька місяців, ставлячи собі за мету етнографічне вивчення осетин. Але, зіткнувшись ближче з життям та історією величезної країни, «несподівано знайшов таку силу-силенну предметів для вивчення», що вирішив ґрунтовно зайнятися дослідженням побуту, традицій та історії Росії[1]. Він описав результати своїх досліджень по Росії в роботі «Росія» (2 т., Лондон, 1877 р.; 5-е переглянуте видання, 2 т., 1905 р), переклад якої був зроблений на російську мову. Відомий політичний діяч Росії Павел Мілюков зізнавався, що ця книга справила на нього дуже сильне враження[2]. Завдяки успіху книги Воллес став іноземним кореспондентом газети «Таймс» відразу після того, як вона з'явилася, спочатку в Санкт-Петербурзі, потім в 1878 році (під час конгресу) в Берліні, а далі до 1884 року в Константинополі. На завершальному етапі своєї роботи він вирушив в спеціальну місію в Єгипет, результат якої він записав в успішній книзі «Єгипет і єгипетське питання» (Лондон, 1883). У 1884 році він відповів на заклик лорда Дафферін, віцекороля Індії, служити його особистим секретарем.
У 1889 році Воллес, який отримав лицарське звання минулого року, повернувся в Англію через Персію, Середню Азію і Росію. У той час він написав роботу «По суші з Індії» (англійською в ілюстрованому журналі, 1889 рік). В 1890 році вирушив до Бомбея від імені англійського уряду, щоб супроводжувати російського спадкоємця престолу Миколу в його подорожі по Індії і Цейлону.
Після повернення Воллес став керівником відділу закордонних справ «Таймсу». Він коротко брав участь у редагуванні 10-го видання Британської енциклопедії. З березня по жовтень 1901 року як особистий секретар супроводжував герцога Корнуолла і Йорка (майбутнього короля Георга V) у великій поїздці на Гібралтар, Мальту, Аден, Цейлон, Австралію, Нової Зеландії, колонію Наталь і навіть в Канаду. У своїй останній книзі «Мережа імперії» він опублікував враження від цих мандрів. У 1909 році був у свиті російського імператора під час його візиту до Англії і був з 1909 по 1910 камергером Едуарда VII, а потім Георга V. Нагороджений орденом Індійської імперії (1888) і орденом Вікторії (1901), ніколи не був одружений і помер 10 січня 1919 року в віці 77 років в Лімінгтоні в Гемпширі.
Подорожі Росією[ред. | ред. код]
Воллес провів в Росії майже шість років, поперемінно живучи в Москві, Санкт-Петербурзі і Ярославі, вивчив російську мову, а також познайомився з російською історією та літературою. Спочатку він мав намір на деякий час оселитися в Києві, бо знав, що це найстаріше і найповажніше з російських міст. Однак оскільки він хотів вивчити енергійних будівничих великоросійської імперії, а не нащадків Вільного козацтва, незабаром відмовився від своєї ідеї й вибрав Москву як свій пункт спостереження. Протягом декількох років регулярно проводив тут кілька зимових місяців. Один з його знайомих поміщиків запропонував йому відвідати глухе село, де був його маєток. Воллес погодився і вирушив до Іванівки — села, розташованого за 20 верст від маленької станції Миколаївської залізниці в Новгородській губернії. Поруч з селом розташовувалося кілька карельських сіл, жителі яких не говорили й не розуміли російську. Свої враження від характеру і побуту жителів цих міст він детально описує в своїй книзі. Побував Воллес також в багатьох інших місцях, зустрічався з татарами, калмиками, татарами. На Україні, крім Києва, побував у Харкові та Одесі, які схарактеризував як напівнезалежні центри окремої цивілізації. Ось деякі з його спостережень за життям українців у порівнянні з росіянами:
… між цими двома частинами населення існують глибокі відмінності — відмінності в мові, костюмі, традиціях, народних піснях, прислів'ях, фольклорі, побуті, способі життя і громадської організації… Справді, якби я не боявся зайвий раз дратувати патріотичну сприйнятливість моїх великих російських друзів, у яких є улюблена теорія на цю тему, я повинен сказати, що у нас тут ми маємо дві різні національності, значно більш відмінні одна від одної, ніж англійці і шотландці.[3].
В цілому Воллес мав приємні враження від Росії й відмічав, що деякі з найбільш важливих провінційних міст можуть запропонувати дуже респектабельне житло, однак, на його думку, перш ніж західні європейці зможуть з комфортом подорожувати до Росії, треба ще багато чого зробити. «Чистота, перший і найважливіший елемент комфорту, все ще є рідкісним товаром, і його часто неможливо купити будь-яку ціну»[3].
Література[ред. | ред. код]
- Твори Donald Mackenzie Wallace у проєкті «Гутенберг»
- Твори та інформація про Дональд Маккензі Воллес у Інтернет-архіві
- Works by Donald Mackenzie Wallace [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] at Unz.org
- «Our Russian Ally» by Wallace. [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Павел Милюков. Из тайников моей памяти (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ а б Russia. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
|
