Дорожній гіпноз
Дорожній гіпноз, також відомий як лихоманка білої смуги, — це змінений психічний стан, у якому людина може керувати автомобілем, вантажівкою чи іншим автомобілем на великі відстані, реагуючи на зовнішні події очікуваним, безпечним і правильним чином, але не пам'ятаючи про те, як свідомо вона це робила[1]. У цьому стані свідомість водія, повністю зосереджена на чомусь іншому, але, здавалося б, все ще обробляє інформацію, необхідну для безпечного водіння. Дорожній гіпноз є проявом загального процесу автоматизму[2].
Концепція вперше була описана в статті 1921 року, де згадувалося про феномен «дорожнього гіпнотизму» — водіння в стані трансу, з поглядом на фіксовану точку. Дослідження 1929 року «Сон з відкритими очима» (англ. Sleeping with the Eyes Open, проведене Уолтером Майлзом (англ. Walter Miles), також торкалося цієї теми. Майлз припускав, що водії можуть засинати з відкритими очима і водночас продовжувати керувати автомобілем[3]. Ідея про те, що цим явищем можна пояснити незрозумілі автомобільні аварії, стала популярною в 1950-х роках[4]. Термін «дорожній гіпноз» був введений Дж. В. Вільямсом у 1963 році[3][5]. Спираючись на теорії Ернеста Гілгарда (англ. Ernest Hilgard) (1986, 1992), що гіпноз є зміненим станом свідомості, деякі теоретики вважають, що свідомість може розвинути гіпнотичну дисоціацію . У випадку дорожнього гіпнозу один потік свідомості керує автомобілем, а інший займається іншими справами. У водія може розвинутися часткова або повна амнезія, пов'язана з часом, проведеним за кермом у стані дорожнього гіпнозу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Weiten, Wayne (2003). Psychology Themes and Variations (вид. 6th). Belmont, California: Wadsworth/Thomas Learning. с. 200. ISBN 0-534-59769-6.
- ↑ Monitor, Magazine (4 грудня 2013). What is 'highway hypnosis'?. BBC News (брит.). Процитовано 31 липня 2018.
- ↑ а б Underwood, Geoffrey D. M. (2005). Traffic and transport psychology: theory and application: proceedings of the ICTTP 2004. Elsevier. с. 455—456. ISBN 978-0-08-044379-9.
- ↑ Weitzenhoffer, André Muller (2000). The practice of hypnotism. John Wiley and Sons. с. 413—414. ISBN 978-0-471-29790-1.
- ↑ Williams, G. W. (1963). Highway Hypnosis. International Journal of Clinical and Experimental Hypnosis. 11 (103): 143—151. doi:10.1080/00207146308409239. PMID 14050133.