Дражен Марович
| Дражен Марович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | хорв. Dražen Marović | |||
,_nummer_19_D._Marov,_Bestanddeelnr_920-5139.jpg) | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Югославія Хорватія | |||
| Народження |
14 січня 1938 (86 років) Спліт | |||
| Титул | Міжнародний майстер (1965), Гросмейстер (1975) | |||
| Рейтинг ФІДЕ | 2445 (квітень 2018) | |||
| Піковий рейтинг |
2490 (травень 1974) | |||
Дражен Марович (хорв. Dražen Marović; нар. 14 січня 1938, Спліт) — хорватський шахіст і журналіст, гросмейстер від 1975 року.
Шахова кар'єра[ред. | ред. код]
Першого успіху досягнув 1954 року, вигравши титул чемпіона Югославії серед юніорів. У 1961 і 1965 роках взяв участь у командній першості Європи, в обох випадках виборовши срібні медалі[1], тоді як між 1962 і 1964 роками — тричі в командних чемпіонатах світу серед студентів, також двічі (в 1962 та 1963 роках), здобувши срібні медалі[2].
Успіхи на міжнародній арені:
- 1962/63 — Гастінгс (4-те місце позаду Олександра Котова, Светозара Глігорича і Василя Смислова),
- 1964 — Загреб (поділив 2-ге місце позаду Ласло Сабо, разом з Бруно Пармою),
- 1967 — Амстердам (турнір IBM-B, посів 1-ше місце),
- 1968 — Малага (поділив 1-ше місце разом з Бориславом Івковим),
- 1969 — Олот (поділив 2-ге місце позаду Альберика О'Келлі, разом з Бориславом Івковим),
- 1970 — Скоп'є (посів 4-те місце позаду Марка Тайманова, Євгена Васюкова і Флоріна Георгіу),
- 1971 — Загреб (поділив 1-ше місце разом з Драголюбом Мінічем),
- 1972 — Амстердам (турнір IBM-B, поділив 1-ше місце разом з Артуром Геннігсом і Дьюлою Саксом), Загреб (поділив 2-ге місце позаду Леоніда Штейна, разом з Мато Дамяновичем і Властімілои Гортом),
- 1973 — Дортмунд (міжнародний чемпіонат Німеччини, поділив 4-те місце позаду Ганса Гехта, Ульфа Андерссона і Бориса Спаського, разом з Любеном Поповим),
- 1976 — Беер-Шева (поділив 3-тє місце позаду Володимира Ліберзона і Яїра Крайдмана, разом із, зокрема, Вільямом Гарстоном),
- 1977 — Малґрат-да-Мар (посів 3-тє місце),
- 1978 — Вировитиця (поділив 1-2-ге місце),
- 1981 — Малага (поділив 2-ге місце позаду Михайла Таля, разом з Бориславом Івковим та Іштваном Чомом).
Був редактором шахового журналу Šahovski Glasnik, а також співавтором підручника з дебютної теорії Teorija otvorenja (Загреб 1976).
Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 травня 1974 року, досягнувши 2490 очок ділив тоді 95-103-тє місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно ділячи 9-10-те місце серед югославських шахістів.)[3]. Починаючи від 1991 року не бере участі в турнірах під егідою ФІДЕ[4].
Зміни рейтингу[ред. | ред. код]
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ FIDE rating history :: Marovic, Drazen. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ benoni.de/schach/elo: Marovic, Drazen. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Джерела[ред. | ред. код]
- W.Litmanowicz, J. Giżycki, Шахи від А до я, tom I, Warszawa 1986, str. 568
- ChessBase Megabase 2008
Посилання[ред. | ред. код]
- Особова картка Дражена Маровича на сайті ФІДЕ
- Партії Дражена Маровича в базі Chessgames
- Особова картка Дражена Маровича на сайті 365chess.com
- Виступи на командних чемпіонатах Європи