Дуже давня казка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуже давня казка
Вид лялькова анімація
Режисер Валентина Костилєва, Юрій Скирда
Сценарист Ірина Глєбова,
Юхим Чеповецький
Оператор Олександр Меншиков
Композитор Олександр Костін
Кінокомпанія Київнаукфільм
Тривалість 09:22 хв.
Країна УРСР УРСР
СРСР СРСР
Рік 1982

«Дуже давня казка» — мультфільм 1982 року випуску Київської кіностудії науково-популярних фільмів, екранізація казки «Колобок» у дещо зміненому варіанті.

Сюжет[ред. | ред. код]

Перед очима глядача постає українська хата, в якій дід і баба сумують, бо немає у них синочка. Ось вже квочка вивела курчат, і дід з бабою думають, що вона щаслива. Баба спекла у печі рум'яного Колобка, яким вони не можуть натішитись. Вони його годують, люблять, як справжнього сина. Але не довго був Колобок у них. Як тільки почув він, що треба працювати, що на праці світ тримається, що то не страшно, коли працюють, він від них іде. Нахабний і хитруватий Колобок дорогою зустрічає Зайця, набивається у гості і з'їдає капусту, яку той щойно зварив. Колобок дізнається про головний страх Зайця — Вовка, покидає його і йде до Вовка, бо вважає, що треба брати від життя по-максимуму. Але Вовк виявився не таким, як собі уявляв Колобок. Він бідний, хворий, у вбранні в'язня. Колобок з Вовком спілкуються під дощем, і Вовк видає інформацію, що у Ведмедя є мед. Тільки-но дощ закінчився, Колобок попрямував до Ведмедя, поїв у нього мед і ліг у ведмеже ліжко. Ведмідь ліг біля дверей на підлозі. Покидає Колобок і Ведмедя і зустрічає на своєму шляху Лисичку. Та намагається його з'їсти, але їй не вдається це зробити. Казка закінчується епізодом, коли Колобок стрибає на мосту і провалюється у воду. Так він і помирає.

Над мультфільмом працювали[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]