Дуйгу Асена
Дуйгу Асена | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
19 квітня 1946[1][2] Стамбул, Туреччина | |||
Померла |
30 липня 2006[3][1][2] (60 років) Стамбул, Туреччина ·рак головного мозку[d] | |||
Поховання | Цвинтар Зінджирлікую | |||
Країна | Туреччина | |||
Діяльність | письменниця, журналістка, акторка, активістка, педагог, ведуча | |||
Сфера роботи | журналіст | |||
Alma mater | Стамбульський університет | |||
Роки активності | з 1984 | |||
Magnum opus | Kadının Adı Yokd і Q124527137? | |||
| ||||
Дуйгу Асена у Вікісховищі |
Дуйгу Асена (тур. Duygu Asena; 19 квітня 1946, Стамбул, Туреччина — 30 липня, 2006, там само)[4] — турецька журналістка, письменниця, авторка і феміністка.[5]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в Стамбулі, Туреччина 1946 році. Її дід був особистим секретарем Ататюрка.[6]
Після закінчення приватного коледжу для дівчаток в Кадикеї закінчила Стамбульський університет за спеціальністю педагогіка. Два роки працювала в дитячій поліклініці, в лікарні Хасекі і в дитячому будинку Стамбульського університету як педагогиня.
Дуйгу Асена померла від раку мозку, з яким боролася протягом двох років, перебуваючи в Стамбулі в американському госпіталі. Похована на цвинтарі Зінджірлікую.[4]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Як журналістка Дуйгу Асена почала писати і публікуватися 1972 року. Її першу статтю опубліковано в газеті «Гюррієт». Від 1976 до 1978 року працювала копірайтеркою у рекламному агентстві. Від 1978 року працювала редакторкою у видавництві, відповідаючи за випуск кількох жіночих журналів, таких як «Kadınca», «Onyedi», «Ev Kadını», «Bella», «Kim» і «Negatif».[5]
У 1980-х роках Дуйгу Асена стала лідеркою руху за права жінок і їх положення в Туреччині. У публікаціях у ЗМІ вона писала про шлюб, нерівність і насильство проти жінок. У свій час вона втратила роботу, закохавшись у колегу. При цьому вона усвідоміла, що турецького чоловіка ніколи б не звільнили за подібних обставин.[5]
У своїй першій книзі «Kadının Adı Yok» («Жінка без імені») Асена різко критикувала утиск жінок і примусові шлюби без любові. Роман, опублікований 1987 року, став бестселером. 1998 року, після 40 перевидань, книгу заборонив уряд через, як заявлялося, непристойності, небезпеки її змісту для дітей і підриву шлюбних засад. Після двох років судової тяганини заборону на роман зняли. Переклад книги випущено в Німеччині і Нідерландах.[5] Книга стала бестселером і в Греції.
Друга книга «Aslında Aşk Yok» може розглядатися як продовження першої. Її також перекладено іноземними мовами і видано за кордоном. Всі подальші книги Асена стали бестселерами.
Від 1992 до 1997 року письменниця вела програму на державному каналі ТРТ 2[en]. Як журналістка працювала в газетах «Міллійєт», «Джумхурієт» і «Ярин». Дуйгу Асена також зіграла ролі в трьох фільмах «Umut Yarıda Kaldı» («Надія розбивається»), «Yarın Cumartesi» («Завтра субота») і «Bay E» («Пан E»).
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Kadının Adı Yok (Жінка без імені), 184 с., 1987, 59-те видання 2004, ISBN 975-506-122-3 (також грецькою й італійською мовами)
- Aslında Aşk da Yok (Насправді, там теж не люблять), 192 с., 1989, 40-е видання 2004, ISBN 975-506-128-2
- Kahramanlar Hep Erkek (Герої — завжди чоловіки), 160 с., 1992, 23-тє видання 2005, ISBN 975-506-108-8
- Değişen Bir Şey Yok (Там нічого не змінилось), 118 с., 1994, 43-тє видання 2004, ISBN 975-325-000-2
- Aynada Aşk Vardı (Там була любов у дзеркалі), 360 с., 1997, 22-е видання 2004, ISBN 975-325-456-3
- Aslında Özgürsün (Насправді, ви вільні), 276 с., 2001, 21-ше видання 2004, ISBN 975-6612-14-2
- Aşk Gidiyorum Demez (Кохання не каже: ‘Я йду’), 208 с., 2003, 14-те видання 2003, ISBN 975-293-083-2
- Paramparça (Розтерзаний), 157 с., 2004, 14-те видання 2006, ISBN 975-293-205-3
- Німецькою мовою
- Die Frau hat keinen Namen (Жінка без імені), 174 с., 1992, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11485-7
- Meine Liebe, Deine Liebe (Моя любов, твоя Любов), 215 с., 1994, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11792-9
- Голландською мовою
- De vrouw heeft geen naam (Жінка без імені), 219 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1011-8
- Eigenlijk ben je vrij (Насправді, ви вільні), 222 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1006-1
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1988 — «Людина на вершині», премія журналу «Nokta»;
- 1988 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
- 1995 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
- 1998 — «75 жінок у 75 років».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ http://www.nytimes.com/2006/08/01/world/01asena.html
- ↑ а б Associated Press (2 серпня 2006). Duygu Asena; Advocate for Turkish Women. Washington Post. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 24 липня 2008.
- ↑ а б в г Guler, Emrah (4 серпня 2006). The name of the Turkish women. Turkish Daily News. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 24 липня 2008.
- ↑ Ozdemir, Senay (25 червня 2007). Feminism, Turkish-style. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 24 липня 2008.
Посилання[ред. | ред. код]
- Дуйгу Асена на сайті IMDb (англ.)
- Дуйгу Асена [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.] (тур.)
|
- Народились 19 квітня
- Народились 1946
- Уродженці Стамбула
- Померли 30 липня
- Померли 2006
- Померли в Стамбулі
- Поховані на цвинтарі Зінджирлікую
- Випускники Стамбульського університету
- Турецькі феміністки
- Турецькі письменниці
- Померли від раку головного мозку
- Письменники XX століття
- Письменниці-феміністки
- Турецькі журналісти
- Журналістки