Діно Армас
| Діно Армас | |
|---|---|
 Dino Armas.jpg | |
| Ім'я при народженні | ісп. Dino Armas Lago |
| Псевдо | Dino |
| Народився |
20 листопада 1941 (82 роки) Монтевідео, Уругвай |
| Країна |
 Уругвай[1] |
| Діяльність | театральний режисер, драматург |
| Знання мов | іспанська |
Матіас "Діно" Армас Лаго (нар. 20 листопада 1941) — уругвайський театральний режисер і письменник.[2]
Життєпис[ред. | ред. код]
Діно Армас народився в околицях Монтевідео — Вілла дель Серро, де жив до 20 років. Його батьками були Матіас Армас, портовий працівник , та Ніканда Лаго Мендес, домогосподарка. Псевдонімом "Діно" він зобов'язаний своєму батькові, який почав називати його так по імені італійського футболіста.[3]
Місце проживання, перші роки його життя та родина відіграють важливу роль у його письменницькій творчості. У підлітковому віці він вперше звернувся до театральної трупи, яка працювала в клубі Rampla Juniors Fútbol у його районі.[3]
Армас вчився на викладача і 30 років працював вчителем початкової освіти, поки не вийшов на пенсію з посади директора школи.[3]
У 1965 р. його перша робота "En otro y último ardiente verano" виграла одну з перших трьох премій у театральному конкурсі, організованому театром "Ель Тінґладо".[3]
Армас є одним з найпродуктивніших уругвайських драматургів. Його твори ставилися в країнах Латинської Америки, США та Європі.[4] Фільм "El novio de la muerta " (2009) заснований на двох його п'єсах: "Sus ojos se cerraron" (1992) та "Mujeres solas".[5]
Армас підготував та режисурував адаптації текстів таких авторів, як Проспер Меріме, Антуан де Сент-Екзюпері та Генрі Міллер. Він є автором понад 60-ти п’єс.
Окрім того, його п'єси режисурували Олена Зуасті, Джейм Явітц, Омар Варела, Карлос Аґілера, Ґлорія Леві, Лусіла Іразабал, Лусія Соммер, Антуан Бальдомір, Марселіно Дюффа та ін.[2]
Армас виграв численні премії, такі як "Florencio Award" (1993) за найкращий національний авторський текст для "Se ruega no enviar coronas", срібну премію "Morosoli Award" (2006) за кар’єрні досягнення[5], перша премія в неопублікованій категорії театрально-драматичного мистецтва щорічних премій Міністерства освіти і культури "Ave Mater"[6] (2015) за 50-річну кар’єру та в категорії комедія для "Sus ojos se cerraron"[7] та премію «Golden Candelabrum Award" (2015) з уругвайськоговідділення "B'nai B'rith"[8]. Армас також отримував нагороди за вистави для дітей.
Твори[ред. | ред. код]
- 1965 En otro y último verano
- 1974 Carlitos del Mar
- 1977 ¿Conoce usted al Doctor Freud?
- 1979 Susana's Tango
- 1980 Juana de siempre
- 1981 Los soles amargos
- 1983 De las pequeñas cosas
- 1983 Todos los juegos, el juego
- 1985 Alias el Manco
- 1988 Pentágono
- 1989 Feliz Día, Papá
- 1990 Queridos cuervos
- 1990 Votar es un placer
- 1990 Montevideo, reír y llorar te veo
- 1990 La canción del soltero
- 1991 Se ruega no enviar coronas
- 1992 Sus ojos se cerraron
- 1992 Se ruega no enviar coronas
- 1992 Petunias Salvajes
- 1992 Gente como nosotros
- 1995 Apenas ayer
- 1996 La vida es una milonga
- 1996 Manos a la obra
- 1997 Atrás del MERCOSUR
- 1997 Dios salve a la señora
- 1999 Cosmópolis
- 1999 Día libre
- 2000 Extraños por la calle
- 2001 ¿Y si te canto canciones de amor?
- 2003 Rifar el Corazón
- 2003 Pagar el Pato (Tango para dos)
- 2004 Todos los juegos, el juego
- 2004 El clú de la Ivonne
- 2006 Cuentos al atardecer
- 2006 Para servirte mejor
- 2007 Trampas para divorciadas
- 2007 Pentágono
- 2007 Dos en la carretera
- 2007 La lujuria según Ramiro
- 2008 Red Velvet
- 2009 Los raros
- 2009 Nelson Pino y las mujeres del tango
- 2009 La curva de la felicidad
- 2011 Ave Mater
- 2011 Esos locos, locos amores
- 2011 Presente, señorita
- 2014 Lucas o El contrato
Література[ред. | ред. код]
- Christian Toletti, Gabriela. Un acercamiento al teatro uruguayo. Migración y dictadura en la obra de Dino Armas.
Посилання[ред. | ред. код]
- Interview with Dino Armas, El País, 11 June 2016
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Національна бібліотека Уругваю — 1815.
- ↑ а б Loureiro, Álvaro (5 травня 2016). Una reconocida trayectoria [A Career Recognition]. Brecha (Spanish) . Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ а б в г Martínez Puig, Lourdes (2015). Temas y personajes principales en las obras 'Rifar el corazón' y 'Los raros', de Dino Armas [Themes and Main Characters in the Works 'Rifar el corazón' and 'Los raros', by Dino Armas] (PDF) (Spanish) . Secondary Education Council. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Reyes, Carlos (10 листопада 2014). El teatro uruguayo se hace ver en España [Uruguayan Theater is Seen in Spain]. El País (Spanish) . Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ а б Dino Armas (Spanish) . Dramaturgia Uruguaya. 1 вересня 2008. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Llega a El Galpón 'Ave Mater', de Dino Armas. El País (Spanish) . 4 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Se entregaron los premios Florencio a lo mejor del teatro nacional [Florencio Awards Given to the Best of the National Theater]. El Observador (Spanish) . 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Premio Fraternidad 2015 [2015 Fraternity Award] (Spanish) . B'nai B'rith Uruguay. 8 грудня 2015. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.