Дітагойя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дітагойя (грец. Διθαγοια) — теонім, відомий лише за посвятою доньки Скілура Сенамотіс за боспорського царя Перісада V. Дослідження храмового комплексу, у якому було знайдено офірний стіл, присвячений Дітагойї з посвятою скіфської царівни, дали підстави для висновків, що він належав Гекаті Хтонії.[1]

«На превеликий жаль, тривалий пошук цього теоніма як в загальних довідниках, так і в численних епіграфічних виданнях наразі не мав успіху, не виключено, що ця епіклеза взагалі унікальна. Загальний характер святилища та зроблених у ньому знахідок свідчить, що воно було присвячено жіночому божеству, що виступало, вочевидь, в іпостасі Артеміди-Гекати, однак і у цих двох богинь не знаходиться епітетів, які нагадують наш. Не грецький характер теоніма очевидний.»[2]

Отже, Геката — божество хтонічне й нічне, з однієї сторони розглядалася як повелителька примар і демонів, віщих жахливих сновидінь, всілякого чаклунства й ворожби, прокльонів, заклять, епідемій тощо, з іншої — вона відвертає ці прокльони, закляття, хвороби від людини, дітей чи родини, навіть виступає як захистниця породіль та як одна з найголовніших божеств, які були у колі уваги античної жінки-матері, жінки-берегині родинного вогнища.

Враховуючи унікальність згадки теоніму Дітагойя, наразі можливо припустити, що він може належати як незгаданій Геродотом представниці скіфо-сколотського пантеону, так й бути як іншим ім'ям однієї з скіфських богинь, так і адаптованим скіфським (чи навіть сіндо-меотським) ім'ям Гекати у одному зі своїх численних уособлень.

Переконливої етимології не запропоновано.[3]

Грецький текст посвяти[4] та її переклад (за Ю. Г. Виноградовим)[2][ред. | ред. код]

укр. За царя тричі Перісада, сина царя Боспору Перісада, Сенамотіс, дружина Геракліда та донька Скілура, присвятила цей офірний стіл Дітагойї.

Примітки. Джерела. Посилання[ред. | ред. код]

  1. (рос.) В. П. Толстиков. Святилище на акрополе Пантикапея. ВДИ. № 1. 1987.
  2. а б (рос.)Виноградов Ю. Г. Вотивная надпись дочери царя Скилура из Пантикапея и проблемы истории Скифии и Боспора во II в. до н. э. ВДИ, 1987. № 1.
  3. Як варіант у широкому колі зі складовими: д. ір. *dṷai- — укр. жах; д. ір. *hau- — укр. народжувати Див.: (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».
  4. (гр.)SEG 37:674 [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]