Едуард Ласкер (політик)
| Едуард Ласкер нім. Eduard Lasker | |
_b_132.jpg) | |
| Народження: |
14 жовтня 1829[1][2][…] Яроцин, Ґміна Яроцин, Яроцинський повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща |
|---|---|
| Смерть: |
5 січня 1884[1][2][…] (54 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4] |
| Країна: | Королівство Пруссія |
| Освіта: | Вроцлавський університет |
| Партія: | Націонал-ліберальна партія (Німеччина) і Liberal Uniond |
|
| |
Едуард Ласкер (нім. Eduard Lasker; 14 жовтня 1829, Яроцин — 5 січня 1884, Нью-Йорк) — німецький юрист і політик. Речник лібералізму та лідер лівого крила Національно-ліберальної партії, яка представляла професіоналів середнього класу та інтелігенцію. Сприяв об'єднанню Німеччини протягом 1860-х років і зіграв важливу роль у кодифікації німецького юридичного кодексу. У 1881 році Ласкер вийшов з Національно-ліберальної партії і допоміг створити нову німецьку партію «Вільна думка».[5]
Біографія[ред. | ред. код]
Едуард Ласкер народився 14 жовтня 1829 року в Яроцині[6] в єврейській родині. Його батько Данило Ласкер шанований у місті купець і вів життя ортодоксального єврея. У батьківському домі Ласкер навчався єврейській мові, а потім став вивчати загальні предмети, мріючи з часом стати лікарем. Однак по закінченні гімназії Ласкер вирішив вступити не на медичний, а на юридичний факультет Вроцлавського університету[7].
Під час революції 1848 року вступив добровольцем в студентський Академічний легіон і бився у Відні на барикадах[8].
По закінченні революції Ласкер служив у берлінському міському суді, а після трирічної відставки (1870—1873) перейшов у прусський адміністративний суд.
У 1861—1864 рр. він надрукував у «Deutsche Jahrbücher» ряд статей, присвячених прусській конституції («Zur Verfassungsgeschichte Preussens», Лейпциг, 1873).
Німецька прогресивна партія виставила його своїм кандидатом на виборах 1865 року в прусський ландтаг, де Ласкер засідав до 1879 року[9].
У рейхстаг Едуард Ласкер був обраний у 1867 році і залишався в ньому безперервно до самої смерті.
Проте, незабаром він розійшовся з прогресистами і став одним з чільних лідерів нової, націонал-ліберальної партії Німеччини.
У 1880 році Ласкер відокремився від націонал-ліберальної партії і утворив так звану сецесію. Злиття сецесії з прогресистами, до якого прагнув Ласкер, відбулося вже після його смерті.
Едуард Ласкер помер 5 січня 1884 року у Нью-Йорку[10], похований у столиці Німеччини[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118569848 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Harris, James F. (1984). A Study in the Theory and Practice of German Liberalism: Eduard Lasker, 1829–1884. University Press of America. с. 17. ISBN 0819141747.(англ.)
- ↑ В «ЄСБЕ», ймовірно помилково, місцем народження Ласкера зазначено Познань.
- ↑ а б Лозинский С. Г. Ласкер, Эдуард // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- ↑ Baumbach, Rickert, Haenel und Gneist, «L.» (Штутгарт 1884).
- ↑ Heinrich Joachim Gehlsen. Das Buch vom «großen» Lasker oder Leiden und Freuden einer schönen Mannes — Seele. Kritisch — logisch — dramatische Glosse. Commissionsverlag. Springer'schen Buchhandlung, Berlin; Bernhard Hermann, Leipzig 1874/1875
- ↑ Ernest Hamburger. Juden im öffentlichen Leben Deutschlands. Regierungsmitglieder, Beamte und Parlamentarier in der monarchischen Zeit 1848—1918. In: Schriftenreihe wissenschaftlicher Abhandlungen des Leo Baeck Instituts. Band 19. Mohr Siebeck Verlag, Tübingen 1968
|
