Едіт фон Зальбурґ
| Едіт фон Зальбурґ | |
|---|---|
| Народилася |
14 жовтня 1868[2][3][1] Schloss Leonsteind, Grünburgd, Кірхдорф-ан-дер-Кремс, Верхня Австрія, Австрія[3][4] |
| Померла |
3 грудня 1942[1] (74 роки) Дрезден, Королівство Саксонія[5][4] |
| Країна |
 Австрія |
| Діяльність | письменниця, поетка, драматургиня |
| Знання мов | німецька |
Едіт фон Зальбурґ (нім. Edith von Salburg), повне ім'я Едіт Фрайфрау фон Кріґ-Гохфельден (нім. Edith Freifrau von Krieg-Hochfelden), ім'я при народженні Графиня Зальбурґ-Фалькенштайн[de] (нім. Gräfin Salburg-Falkenstein; нар. 14. жовтня 1868 в замку Леонштайн у Верхній Австрії - пом. 3 грудня 1942 в Дрездені) — австрійська письменниця, публіцистка та видавниця. Відома під псевдонімом Едіт Графиня Зальбурґ (нім. Edith Gräfin Salburg).
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в сім'ї графа Отто Артура Адельберта Зальбурґ-Фалькенштайн та Гільдеґард Анни Франциски Ернестіни фон Голенія. Отримувала приватні уроки в домі своїх батьків у Ґраці, зокрема з історії та літератури. Їй давали літературні поради письменники Петер Розеґґер та Роберт Гамерлінґ[en]. 1898 року одружилася з Францом Кріґом фон Гохфельден (нар. 1857). Подружжя мешкало в Арко на Півночі Італії. Після смерті чоловіка в 1919 опинилася в скрутному фінансовому становищі й відтоді заробляла на життя письменництвом. Деякий час очолювала видавництво Strom-Verlag. З 1927 року мешкала в Дрездені, пишучи романи, вірші та драматургію. Едіт Зальбурґ була однією з найпродуктивніших письменниць свого часу. В Україні відома завдяки своєму роману "Син України" (Sohn der Ukraine, 1916).
Невідомо, чому саме Зальбурґ зацікавилася українською тематикою. Історик Дмитро Дорошенко вважає це свідченням того, що інтерес до України та українців у західноєвропейському суспільстві ніколи не згасав, цю тему не раз порушували та обговорювали, зокрема, і в художній літературі.[6][7] Перекладачка роману "Син України" українською Леся Івасюк описала роман як такий, що "окреслює Україну і українців по обидва боки Збруча в європейському контексті — в історичному та геополітичному значенні".[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Baur U., Gradwohl-Schlacher K. Literatur in Österreich 1938-1945, Band 3: Oberösterreich — Böhlau Verlag, 2014. — С. 350–355.
- ↑ Biographien der österreichischen Dichterinnen und Schriftstellerinnen — 1893. — S. 48.
- ↑ а б Krackowizer F., Berger F. Biographisches Lexikon des Landes Österreich ob der Enns: Gelehrte, Schriftsteller und Künstler Oberösterreichs seit 1800 — Pas, Linz: Verein und Institut für Ostbairische Heimatforschung, 1931. — S. 273. — 411 с.
- ↑ а б Schmid-Bortenschlager S., Schnedl-Bubeniček H. Österreichische Schriftstellerinnen 1880–1938: Eine Bio-Bibliographie — Stuttgart: Akademischer Verlag Hans-Dieter Heinz, 1982. — S. 152–154. — ISBN 978-3-88099-123-1
- ↑ Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 — ÖAW.
- ↑ “Die Ukraine und das Reich: Neun Jahrhunderte Deutsch-Ukrainischen Beziehungen” (Leipzig, 1941) («Україна та імперія: дев’ять століть німецько-українських відносин»).
- ↑ а б Маргарита Кривенко. Із циклу «Україна у світовій літературі та світова література в українських колекціях» - Бібліотека Стефаника
Література[ред. | ред. код]
- Твори Зальбурґ німецькою у ВікіДжерелах
- Едіт фон Зальбурґ. Син України. – К.: Темпора, 196 с.(к)
- Sophie Pataky: Lexikon deutscher Frauen der Feder. Bd. 2. Berlin, 1898, S. 220. (online)
- Franz Brümmer: Lexikon der deutschen Dichter und Prosaisten vom Beginn des 19. Jahrhunderts bis zur Gegenwart. Bd. 4. 6. Aufl. Leipzig, 1913, S. 115. „Krieg von Falkenstein, Edith“ (online)
- Wesen und Werk der Gräfin Edith Salburg im Spiegel der Kritik. Anläßlich ihres 60. Geburtstages am 14. Okt. 1928 hrsg. vom Hammer-Verlag. Leipzig. 1928.