Елла Бріггс
| Елла Бріггс | |
|---|---|
| Ella Briggs Елла Баумфельд | |
| Народження | 5 березня 1880[1][2][3] |
| Смерть |
20 червня 1977[1][3] (97 років) Енфілд, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[1] |
| Релігія | юдаїзм[4] |
| Країна (підданство) |
 Австрія.svg){kind=small} Велика Британія Долитавщина |
| Навчання | Віденський університет прикладних мистецтв і Мюнхенський технічний університет |
| Вчителі | Теодор Фішер |
| Діяльність | архітекторка, дизайнерка інтер'єрів, художниця |
| Праця в містах | Відень, Берлін, Нью-Йорк, Лондон |
| Найважливіші споруди | Песталоцці-Гоф |
| Нагороди | медаль Всесвітньої виставки 1904 |
 Елла Бріггс у Вікісховищі | |
Елла Бріггс (Ella Briggs), уроджена Елла Баумфельд (Ella Baumfeld; 5 березня 1880 — 20 червня 1977) — австрійська архітекторка.
Біографія[ред. | ред. код]
Елла Баумфельд народилася у Відні 5 березня 1880 у сім'ї юриста. Оскільки жінки не могли вивчати архітектуру за часів Німецької імперії, вона навчалася у художній школі Wiener Frauenerwerbsvereines (Віденської асоціації жіночої зайнятості) в Адальберта Зеліґманна, а пізніше — у Віденському університеті прикладних мистецтв у різних викладачів.
У 1903 році поїхала до Сполучених Штатів. Отримала медаль на Всесвітній виставці 1904 року у Сент-Луїсі (штат Міссурі). У 1907 році в Нью-Йорку взяла шлюб з юристом Вальтером Дж. Бріггсом; вони розлучилися у 1912. До 1910 року Елла розвивалася як дизайнер інтер'єру, декорувала кілька кімнат у Нью-Йоркському новому німецькому театрі на розі 59-ї вулиці та Медісон.[5] Разом з Керролл Мерсер Бріггс також умеблювала та оздобила будинок Нью-Йорксього прес-клубу.[6] Журнал The New York Architect відзначив її дизайн шпалер та трафарети фризів, а також кольоросхеми, зауваживши що вона «адаптувала сучасні принципи гармонії кольорів, простоти, правдивості прикладних матеріалів до американських смаків».[5]
У 1916—1918 відвідувала курс малювання у Школі технічного будівництва. У 1919 році вивчала структурне проектування у Державній торговельній школі (Staatsgewerbeschule) в Зальцбурзі. Далі два роки навчалася у німецького архітектора Теодора Фішера в Мюнхенському технічному університеті.
У 1920 році Бріггс поїхала до США, де працювала в Нью-Йорку й Філадельфії. Друкувалася у різних журналах. Ескізи, розроблені нею у США, зберігаються у Віденському будинку художників. У 1921 році вона стала першою жінкою-членом Австрійської асоціації інженерів та архітекторів (Österreichischer Ingenieur- und Architekten-Verein). Також вона стала першим уповноваженим архітектором в Австрії. Після повернення до Відня вона побудувала власний будинок, Песталоцці-Гоф, і далі Деліґенгайм. Була однією з двох жінок (разом з Маргарете Шютте-Ліхоцкі), що балотувалися у міську раду Відня у міжвоєнних період.
З 1930 по 1933 рік жила у Берліні, де будувала поселення та житлові будівлі. Оскільки була єврейкою, то втекла до Відня, рятуючись від нацистів. У 1936 році емігрувала до Англії, хоча й без дозволу на роботу. Невдовзі розробила дизайн для домокооперативу в Енфілді. У 1947 році отримала британське громадянство. Відкрила офіс у Лондоні, де працювала до кінця життя.
Бріггс померла в Лондоні 20 червня 1977 року.
Роботи[ред. | ред. код]
- Песталоцці-Гоф у Відень-Деблінгу (XIX. Bezirk), Philippovichgasse 2-4, 1925/1926
- Wohnhausanlage у Берлін-Маріендорфі, Rathausstraße 81-83b / Königstraße 42-43, 1930
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Schmid M. Biografien bedeutender österreichischer Wissenschafterinnen. »Die Neugier treibt mich, Fragen zu stellen« / Hrsg.: I. Korotin, N. Stupnicki — Böhlau Verlag, 2018. — S. 115–116. — ISBN 978-3-205-20238-7 — doi:10.7767/9783205205883
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ а б в Gadzinski A. KALLIOPE Austria: Frauen in Gesellschaft, Kultur und Wissenschaft — Wien: Bundesministerium für Europa, Integration und Äußeres, 2015. — S. 67. — ISBN 978-3-9503655-5-9
- ↑ 2869 // Resignations of the Jewish Community in Vienna between 1915 and 1945 // GenTeam
- ↑ а б Notes for Architects. The New York Architect. Т. 4, № 1. Harwell-Evans Company. January 1910. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
- ↑ The New York Press Club. Architecture and Building. Т. 42, № 12. W. T. Comstock. September 1910. с. 189. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Dörhöfer, Kerstin. Pionierinnen in der Architektur. Eine Baugeschichte der Moderne. Wasmuth Verlag, Tübingen 2004, ISBN 3 8030 0639 2
- Stingl, Katrin. Ella Briggs (-Baumfeld). Diplomarbeit Universität Wien, Wien 2008 (online version [Архівовано 28 січня 2017 у Wayback Machine.])
- Eichhorn, Ulrike. Architektinnen. Ihr Beruf. Ihr Leben. Edition Eichhorn, Berlin 2013. ISBN 978-3-8442-6702-0
|
- Народились 5 березня
- Народились 1880
- Уродженці Відня
- Померли 20 червня
- Померли 1977
- Померли у Великому Лондоні
- Випускники Мюнхенського технічного університету
- Австрійські архітектори
- Британські архітектори
- Дизайнери інтер'єрів
- Персоналії:Відень
- Архітектори XX століття
- Архітекторки
- Архітектори Відня
- Натуралізовані громадяни Великої Британії
- Американські емігранти до Німеччини