Епістат
Епістат (дав.-гр. ἐπιστάτης — дослівно «начальник») — назва посадових осіб в Стародавній Греції та елліністичному Єгипті.
Спочатку «епістатами» називали чиновників, які керували громадськими роботами[1]. Після реформ Клісфена 508—507 років до н. е. в Стародавніх Афінах епістатом стали називати формального голову державної ради пританів. Особливість посади полягала в її виборчому характері. Щодня з пританів методом жеребкування обирали епістата. Одна людина не могла займати цю посаду двічі протягом життя. Епістат повинен був протягом дня і ночі перебувати в Толосі, разом з тринадцятьма пританами. Він був хранителем ключів від державної скарбниці та архіву, а також державної печатки[2][3][4].
У різні періоди епістатами називали посадових осіб, котрі виконували адміністративні, політичні, фінансові, судові або військові обов'язки. В елліністичних державах, у тому числі і в Єгипті Птолемеїв, епістатом стали називати чиновника, якому басилевс доручав управління містом чи провінцією[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Любкер Ф. Ἐπιστάται // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
- ↑ Аристотель, 1937, 44. 1.
- ↑ Christopher W. Blackwell (23 січня 2003). “Presidents” and “Chairman”. stoa.org (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 18 серпня 2020.
- ↑ Ирмшер, 1989, с. 661, Эпистат.
- ↑ Ирмшер, 1989, с. 661, Epistatēs.
- ↑ Epistatēs. britannica.com (англ.). Encyclopaedia Britannica. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Аристотель. [1] / Перевод и примечания С. И. Радцига. — 2-е изд. — М. : Государственное социально-экономическое издательство, 1937. Архівовано з джерела 23 жовтня 2020
- Ирмшер Й. Словарь античности. — Прогресс, 1989. — 704 с. — ISBN 5-01-001588-9.