Ефект Соколова — Тернова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ефект Соколова — Тернова — ефект самополярізаціі згустка електронів або позитронів в магнітному полі за допомогою синхротронного випромінювання. Передбачений А. О. Соколовим і І. М. Терновим в 1963 році.[1]

Теорія[ред. | ред. код]

Електрон в магнітному полі може перебувати в стані зі спіном, спрямованим паралельно («спін вгору») або антипаралельно («спін вниз») магнітному полю (передбачається, що магнітне поле направлено вгору). Стан «спін вниз» має меншу енергію в порівнянні зі станом «спін вгору». Теоретичний розрахунок показав, що ймовірність переходу в стан «спін вниз» за рахунок синхротронного випромінювання не на багато більша, ніж в стан «спін вгору». В результаті спочатку неполяризований згусток електронів, який рухається в накопичувальному прикорювальному комплексі, через досить тривалий час перейде в поляризований стан зі спіном, спрямований протилежно магнітному полю. Поляризація не є повною; її залежність від часу описується формулою

де  — гранична ступінь поляризації (92,4 %) і  — час релаксації, рівний

тут , і  — маса, величина заряду електрона і швидкість світла; Гс — поле Швінгера,  — напруженість магнітного поля,  — енергія електрона.

Менша за одиницю гранична ступінь поляризації виникає через наявність обміну енергією між спіновою і орбітальною ступенями свободи, який робить можливим перехід в стан «спін вгору» (з ймовірністю, в 25,25 разів меншою, ніж в стан «спін вниз»).

Характерний час релаксації становить хвилини або години. Тому для отримання досить дуже поляризованого згустка потрібен тривалий час і практично використовуються накопичувальні кільця, що дозволяють зберігати згусток електронів протягом годин.

Ефект також описує поляризацію позитронів, з тією різницею, що для позитрона стан «спін вгору» має меншу енергію в порівнянні зі станом «спін вниз». В результаті згусток позитронів переходить в стан зі спіном, орієнтований в тому ж напрямку, що і магнітне поле.

Експериментальне виявлення[ред. | ред. код]

  • 1971 — Інститут ядерної фізики СО РАН (перше спостереження), використовувався прискорювально-накопичувальний комплекс ВЕПП-2, 625 МеВ.
  • 1971 — Орсе (Франція), використовувалося накопичувальне кільце ACO, 536 МеВ.
  • 1975 — SLAC, Стенфорд (США), використовувалося накопичувальне кільце SPEAR, 2,4 ГеВ.
  • 1980 — DESY, Гамбург (ФРН), використовувався прискорювач PETRA, 15,2 ГеВ.

Застосування[ред. | ред. код]

Дозволяє отримувати поляризовані згустки електронів для проведення подальших експериментів. Переваги:[2]

  • дозволяє отримувати поляризовані згустки високих енергій (фактично є ефективним, починаючи з енергії в кілька сотень МеВ);
  • процес поляризації не змінює властивостей згустка (інтенсивності й т. д.), що вигідно відрізняє його, наприклад, від способу отримання поляризованих згустків за допомогою розсіювання;
  • електрони і позитрони можуть бути поляризовані при будь-якій заданій енергії, що вирішує вельми складне завдання прискорення поляризованих частинок.

Диплом[ред. | ред. код]

Соколов А. О. і Тернов І. М. (1973). Диплом за наукове відкриття «Ефект радіаційної самополярізаціі електронів в магнітному полі», занесене в Державний реєстр відкриттів СРСР під № 131 від 7 серпня 1973, пріоритет від 26 червня 1963 року (Бюлетень відкриттів і винаходів, том 47).[3]

Формула відкриття: «Встановлено раніше невідоме явище поляризації релятивістських електронів і позитронів при їх рухові в магнітному полі (наприклад, в накопичувальних кільцях), обумовлене квантовими флуктуаціями синхротронного випромінювання»[4].

Література[ред. | ред. код]

  1. Соколов А. А., Тернов И. М.  // Доклады Академии Наук СССР[ru] : журнал. — 1963. — Т. 153. — С. 1053.
  2. Байер В. Н.  // Успехи физических наук : journal. — Российская академия наук, 1971. — Vol. 105. — P. 441.
  3. Научные открытия России. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 11 січня 2020.
  4. РАН: Новые книги и открытия — 1973 год

Див. також[ред. | ред. код]