Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порфирій Дмитрович Жалко-Титаренко
Народження6 березня 1881(1881-03-06)
Мерефа, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть10 грудня 1949(1949-12-10) (68 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 УНР
 Українська Держава
 СРСР
НавчанняВище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Діяльністьхудожник
ПрацівникВаршавська політехніка
ЧленНаціональна спілка художників України

Порфирій Дмитрович Жалко́-Титаре́нко (нар. 6 березня 1881, Мерефа — пом. 10 грудня 1949, Київ) — український радянський живописець, графік; член Асоціації художників Червоної України в 1920-ті роки та Спілки художників України з 1945 року. Батько мікробіолога Валентина Жалко-Титаренка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 лютого [6 березня] 1881(18810306) року в селі Мерефі (тепер місто Харківської області, Україна). Вчився у Пензенському художньому училищі, у 19051906 роках — у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв в Петербурзі (майстерня Іллі Рєпіна). У 19061914 роках викладав у Варшавському політехнічному інституті, одночасно у художній школі та реальному училищі; у 19151919 роках викладав на вищих жіночих курсах в Москві. Багато подорожував (відвідав Німеччину, Італію, Велику Британію та інші країни).

З 1919 року у Києві, брав участь у оформленні міста до першотравневих свят. У 19191922 роках працював художником студії агітплакатів Політичного управління Червоної Армії; у 19221928 роках — викладач малюнку політехнічного інституту; у 19281930 роках — викладач нарисної геометрії інституту народного господарства; у 19301941 роках — доцент Київського хіміко-технологічного інституту; з 1944 року — професор Київського інженерно-будівельного інституту, завідувач кафедрою.

Помер 10 грудня 1949 року у Києві.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор портретів, пейзажів, жанрових картин в імпресіоністській манері, біля 50 кіноплакатів на замовлення Всеукраїнського фотокіноуправління, оформлення книг і театральних вистав. Серед робіт:

  • «Падіння Новгородського віча» (1906);
  • «Єва» (1907);
  • «Японська мелодія» (1907, Національний музей у Варшаві);
  • «Бабине літо» (1908);
  • «Пробудження» (1909);
  • «Фавн та жінка» (1911);
  • «Парк у Лазенках» (1913, олія);
  • «Фавн та юнак» (1916, олія);
  • «Наступ Червоних військ на Варшаву» (1920);
  • «Портрет Г. І. Петровського» (акварель);
  • «Портрет професора Тартаковського» (1941, пастель);
  • «Фізкультурниця» (1941, олія);
  • «Святий Миколай-чудотворець» (1942);
  • «Натюрморт» (1946);
  • «Урожай» (1947, етюд, олія).

Брав участь у міських та зарубіжних мистецьких виставках з 1912 року.

Окремі роботи зберігаються у Київському, Луганському, Харківському художніх музеях, Національних музеях у Варшаві та Кракові, Музеї Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.

Література

[ред. | ред. код]