Жан Клер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Клер
фр. Jean Clair
Ім'я при народженні фр. Gérard Régnier
Псевдо Jean Clair
Народився 20 жовтня 1940(1940-10-20)[1][2] (83 роки)
Париж[3]
Країна  Франція
Діяльність мистецтвознавець, журналіст, письменник, куратор мистецької виставки, куратор
Галузь мистецтвознавство[4][4]
Alma mater Ліцей Генріха IV, Гарвардський університет, Паризький літературний факультетd, Паризький університет і Ліцей Карно
Науковий керівник Андре Шастель
Знання мов французька[5][4][…]
Членство Французька академія, Національний комітет французької гравюриd, Academy of Morvand і Istituto Veneto di Scienze, Lettere ed Artid
Посада директор музеюd і seat 39 of the Académie françaised
Нагороди
Ліцей Генріха IV
Музей Пікассо у Парижі

Жан Клер (фр. Jean Clair, власне Жерар Реньє, фр. Gérard Régnier; нар. 20 жовтня 1940, Париж) — французький історик сучасного мистецтва,[6] член Французької академії (2008).[7][8]

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в ліцеї Карно, потім — в ліцеї Генріха IV. Захистив дисертацію в Сорбонні (де його наставниками були Андре Шастель та Жан Греньє) та в Гарварді. З 1966 — співробітник різних музеїв: Державного музею сучасного мистецтва, кабінету графіки Центру Помпіду, директор Музею Пікассо в Парижі (19892005). Комісар численних виставок (Боннар, Дельво, Дюшан, Бальтюс, Музич, Картьє-Брессон та ін.). Головний редактор кількох художніх журналів (Зошити Музею сучасного мистецтва, 19791986, та ін), викладач історії мистецтва в Школі Лувру (19771980).

У 1995 році — директор 46-ї Венеційської бієнале.

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • Les Chemins détournés (1962)
  • Considérations sur l'état des Beaux-Arts (1983, 1989)
  • Медуза. Contribution à une anthropologie des arts du visuel (1989)
  • Le Voyageur égoïste (1989)
  • Le Nez de Giacometti. Faces de careme, figures de carnaval (1992)
  • Les Métamorphoses d'Eros (1996)
  • Eloge du visible (1996)
  • Malinconia. Motifs saturniens dans l'art de l'entre-deux guerres (1996)
  • La Responsabilité de l'artiste (1997)
  • Sur Marcel Duchamp et la fin de l'art (2000)
  • La Barbarie ordinaire. Music à Dachau (2001)
  • Court traité des sensations (2002)
  • Du surréalisme considéré dans ses rapports au totalitarisme et aux tables tournantes (2003)
  • De Immundo. Apophatisme et apocastase dans l'art d'auhourd'hui (2004)
  • Journal atrabilaire (2006)
  • Malaise dans les musées (2007)
  • Lait noir de l'aube (2007)
  • Autoportrait au visage absent (2008)
  • La Tourterelle et le chat-huant (2009)
  • Dialogue avec les morts (2011)
  • Hubris: la fabrique du monstre dans l'art moderne: homoncules, géants et acéphales (2012)
  • Le Temps des avant-gardes. Chroniques d'art 1968—1978 (2012)

Визнання[ред. | ред. код]

Офіцер ордену Почесного легіону, командор ордену літератури та мистецтва. Премія Чино дель Дука (2005). Член Французької Академії (2008, крісло 39). Офіцер ордену «За заслуги» (2008)[9].

Література[ред. | ред. код]

  • Debray R. L'honneur des funambules: réponse à Jean Clair sur le surrealisme. Paris: Echoppe, 2003

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Babelio — 2007.
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #120193183 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б в г Czech National Authority Database
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Éric Biétry-Rivierre, « Jean Clair, un “atrabilaire” sous la Coupole » [archive], Le Figaro, May 23, 2008. [in French]
  7. Éric Biétry-Riviérre, « Jean Clair, un “atrabilaire” sous la Coupole », Le Figaro, May 23, 2008
  8. Astrid de Larminat, « Jean Clair, le réactionnaire assumé » [Archives], Le Figaro, encart « Culture », November 4, 2013, page 48.
  9. Décret du 16 mai 2008 [Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine.] // Journal officiel de la République française du 17 mai 2008.(фр.)

Посилання[ред. | ред. код]