Жибров Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Жибров
Олександр Олександрович Жибров
 Полковник
Загальна інформація
Народження 9 липня 1979(1979-07-09)
м. Миколаїв, Україна
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24) (42 роки)
смт Чаплинка, Херсонська область, Україна
(збиття літака)
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1998—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Повітряні сили
Формування
 299 БрТА
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2022
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жибров.

Олександр Олександрович Жибров (нар. Миколаїв, Українська РСР, СРСР — пом. 24 лютого 2022, смт Чаплинка, Херсонська область, Україна) — підполковник, командир авіаційної ескадрильї 299 БрТА Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Миколаєві. Батько — військовий льотчик, учасник війни в Афганістані, полковник у відставці Олександр Володимирович Жибров. Обидва діди, дядько — військові льотчики[1].

Випускник кропивницької школи №8 вступив до Харківського інституту повітряних сил[2].

За штурвалом — з 1998 року, обіймав посаду командира ескадрильї 299-ї штурмової бригади авіації. Навчав молодих льотчиків[1].

З 2014 року неодноразово літав у зону бойових дій.

24 лютого 2022 року, в ході відбиття російського вторгнення в Україну, на своєму СУ-25 з бортовим номером 19, поблизу смт Чаплинки на Херсонщині, встиг скинути бомби на колону ворожої понтонної техніки, що прямувала з Криму до Херсону. То були понтонні машини для переправ. Після цього вже охоплений полум'ям літак упав прямо на цю ж колону[1].

Тіло загиблого пілота біля уламків літака знайшли місцеві мешканці смт Чаплинки тимчасово окупованої Херсонської області. Там же він був і похований.

Перепохований на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому.

Залишилися дружина та 13-річна донька.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • Медаль за 10,15,20 років сумлінної служби.
  • Медаль ветеран служби за 25 років.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Батько загиблого 24 лютого Олександра Жиброва: Про його геройство не пишіть. Це робота військового льотчика
  2. ↑ Його покликанням було небо: у Кропивницькому попрощалися з пілотом-штурмовиком Олександром Жибровимm-oleksandrom-zhibrovim.html

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жибров_Олександр_Олександрович&oldid=39679780