Закони про пресу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Журналістика
Шаблон Шаблони · Категорія Категорія · Портал

Закони про пресу — закони, що стосуються ліцензування книг та свободи вираження поглядів у всіх видах друкарської продукції, насамперед газетах. Свободу преси політичні письменники завжди розглядали як найвищу цінність.

Дайте мені свободу знати, висловлювати та вільно сперечатися відповідно до совісті, це перша серед інших свобод

Джон Мілтон, Ареопагітика

Історія[ред. | ред. код]

До винаходу друкарства, церква стала активно цензурувати книги, у яких висловлювалася точка зору, що не відповідала церковним догмам. Коли була винайдена друкарська машинка німецькі друкарі зарекомендували себе в різних важливих центрах Західної Європи, де вже багато примірників працювали на множенні рукописів. У 1473 р. Людовик XI видав патент на листи (надаючи право друку та продажу книг) Ульдарику Кюрінгу (Ульріх Герінг), який трьома роками раніше створив пресу в Сорбонні (богословський факультет університету в Парижі). Раніше Париж мав більше п'ятдесяти пресів. Церква та університети незабаром виявили вихід книг поза їх контролем. У 1496 р. Папа Олександр VI почав обмежувати, а в 1501 р. випустив буллу проти неліцензійного друку, який запровадив принцип цензури. Між 1524 і 1548 рр. імператорський сейм у Німеччині розробив різні суворі правила; а у Франції, заборонене едиктом, під страхом смерті, друк книг. Однак це було занадто суворо, і незабаром після цього в Сорбонні було надано право вирішувати — система, яка тривала до Революції.

Цензура[ред. | ред. код]

Цензура була двох видів: обмежувальною або коригуючою, проте вона перешкоджала опублікуванню робіт, або застосовувала механізм покарання після публікації праці. Також обмежувалися вільні обговорення, що розцінювалося такою ж необхідною частиною цензури, як власне і попереднє узгодження твору до публікації. Томас Мор у своїй Утопії робить карає на смерть особу лише за критику поведінки правлячої влади.

За Єлизавети І Зоряна палата взяла право обмежувати друк Лондоном, Оксфордом та Кембриджем, регулювати кількість друкарень і друкарських пресів, забороняти всі публікації, видані без відповідної ліцензії, та дозволили входити в будинки для пошуку неліцензованих друкованих видань та публікацій.

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  •  Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Hugh Chisholm, ред. (1911). Press Laws . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)