Закони ідеальних газів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зако́ни ідеа́льних га́зів (рос. законы идеальных газов; англ. ideal gas laws; нім. Gesetze n pl der idealen Gase n pl) — емпіричні правила, встановлені для ідеальних газів Бойлем та Маріоттом, Гей-Люссаком, Шарлем, Авогадро, Дальтоном; сукупність цих законів описує всі властивості ідеальних газів. Сформульовані у XVII—XIX століттях.

Форма запису[ред. | ред. код]

Одним з основних є рівняння стану ідеального газу:

.

У хімії рівняння записують зазвичай для одного моля газу, й воно має вигляд:

.

У цих формулах:

  • V — об'єм,
  • n — кількість газу, моль,

Інші формули та закони[ред. | ред. код]

  • Ізохорний процес. Закон Шарля. V = const.
  • Ізобарний процес. Закон Гей-Люссака. Р = const.
  • Ізотермічний процес. Закон Бойля-Маріотта. T = const.
  • Адіабатичний процес (ізоентропійний) — термодинамічний процес, який відбувається без теплообміну з навколишнім середовищем.
  • Політропічний процес. Процес, при якому теплоємність газу залишається незмінною. Це загальний випадок всіх перерахованих вище процесів.
  • Закон Авогадро. При однакових тисках і однакових температурах, в рівних об'ємах різних ідеальних газів міститься однакове число молекул.
  • Закон Дальтона. Тиск суміші ідеальних газів дорівнює сумі парціальних тисків Р газів, що складають суміш.
  • Об'єднаний газовий закон (Закон Клапейрона) — це Рівняння стану ідеального газу.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]