Замок у Пщині
| Замок у Пшчині | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| північний фасад замку | ||||
|
49°58′41″ пн. ш. 18°56′25″ сх. д. / 49.97806° пн. ш. 18.94028° сх. д. | ||||
| Тип | палац | |||
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] | |||
| Країна |
 Польща | |||
| Розташування | м.Пшчина, Сілезьке воєводство | |||
| Архітектурний стиль | необароко | |||
| Висота н.р.м. | 251 м | |||
| Засновано | 17 століття | |||
| Будівництво | XI або XII ст. — | |||
| Сайт | zamek-pszczyna.pl | |||
  Замок у Пщині (Польща) | ||||
 | ||||
 Замок у Пщині у Вікісховищі | ||||
Замок у Пшчині (пол. Zamek w Pszczynie, німецька Schloss Pleß) — давня магнатська резиденція у місті Пшчина у Верхній Сілезії.
Разом з історичними ландшафтним парком в англійському стилі, площею 156 га, створює палацово-парковий комплекс. У 1946 році перетворений на музей, в даний час діє під назвою «Музей замковий у Пшчині» (пол. Muzeum Zamkowe w Pszczynie). Зареєстрований в Державному реєстрі музеїв. На відміну від багатьох інших замків та палаців в Сілезії, пошкоджених в результаті Другої світової війни і відразу ж після неї, в замку у Пшчині збереглися оригінальні інтер'єри та меблі, які роблять його однією з найцінніших пам'яток житлової архітектури в Польщі.
Історія замку[ред. | ред. код]
Згідно записів Генрика Шаффера, літописця Пщинського князівства у XIX ст., початки Пщинського замку слід шукати у XI або XII століттях, коли він був побудований за правління династії П'ястів як сторожова вежа на торговому шляху з Київської Русі до Моравії, виступаючи також як мисливський замок (це друга функція залишалася аж до ХХ століття). У ті часи Пщинська земля належать до Малопольщі. Увійшла до складу Сілезії в 1178 році, коли краківський князь Казимир II Справедливий подарував її князеві Мєшку I Плясоногому, правителю Ратиборського князівства. У 1327 році князь Лешек Ратиборський був змушений платити данину королю Богемії Яну Люксембурзькому (у збереженому документі Пщина зазначається як місто — civitas), що свідчить про належність Пщинської землі до сфери впливу Чехії. Після смерті Лешека в 1336 році його землі перейшли до брата — опавського князя Миколи II з роду Пржемисловичів.
На початку п'ятнадцятого століття представниця русько-литовського роду княгиня Олена,[2] донька чернігівського князя Дмитра Ольгердовича Корибута, побудувала тут цегляний готичний замок. Протягом наступного століття будівля переходила з рук в руки, і в 1549 році її купив Вроцлавський єпископ Балтазар Промніц, який перебудував замок і перетворив його в резиденцію в ренесансному стилі. За наступні двісті років володіння замком родом Промніца він ще більше змінився, ставши двоповерховим палацом в стилі бароко. У 1705 бароковий композитор Георг Філіп Телеманн став капельмейстером Ердмана II фон Промніца[en], таємним радником Августа II Сильного, курфюрста Саксонії та короля Польщі, і проводив значний час у палаці Пщина, коли двір останнього проводив там літо. Це дало Телеманну можливість вивчати польську та моравську народну музику, яка його захоплювала та надихала. У 1742 Плесс став частиною Королівства Пруссія. У 1848 герцогство Плесс стало князівством, яким до 1939 керувала родина Хохберг-Фюрстенштайн. У 1870-1876 реконструкцією палацу керував французький архітектор Габріель-Іполит Десталье[en]. Під час Першої світової війни палац, який на той час знаходився в прусській провінції Сілезія, іноді приймав німецького імператора Вільгельма II, і тут виставлені фотографії, на яких він разом із генералами, такими як Еріх Людендорф і Пауль фон Гінденбург, обговорюють військові дії. Після війни та плебісциту 1921 місто знову увійшло до складу Польщі. Після спільного німецько-радянського вторгнення до Польщі у вересні 1939 на початку Другої світової війни комплекс був окупований вермахтом. Після Другої світової війни Верхня Сілезія увійшла до складу Польської Народної Республіки. Недовгий час у палаці був радянський військовий госпіталь, але у травні 1946 його перетворили на музей, який діє й нині. Палац зберігся до наших днів в ідеальному стані — всі біди, включаючи Другу Світову війну, обійшли його стороною (під час війни тут розташовувалася саперна школа) і сьогодні тут можна побачити автентичні інтер'єри, колекцію зброї і мисливських трофеїв.[3]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Замок у Пщині — улюблене місце молодят. Їм дуже подобається фотографуватися на фоні значної старовинної споруди.[4]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Реєстр пам'яток
- ↑ у трилогії «Саґа про Рейневана» Анджея Сапковського згадується як Гелена з Пщини, або «Вдова на Пщині»
- ↑ Замок князей Пшчинских. turbina.ru (рос.) . Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 19 березня 2013.
- ↑ Замок в Пшчине. sightseen.turistua.com (рос.) . Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 19 березня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Pałac w Pszczynie (Tekst i zdjęcia: Irena Kontny) [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Instytut Myśli Polskiej im. Wojciecha Korfantego
Увага! Ключ сортування «Пщина» перекриває попередній ключ сортування «у Пщині».