Замятін Олег Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Замятін.
Замятін Олег Семенович
Народився 16 грудня 1963(1963-12-16) (60 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор театру і кіно
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Нагороди та премії
Народний артист України Народний артист України (2015)

Оле́г Семе́нович Замя́тін (нар. 16 грудня 1963(19631216), Київ) — український актор театру і кіно, актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, народний артист України (2015)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

1988 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі Ю. Мажуга, В. Лизогуб).

Працював у театрах-студіях «Колізей», «КІН», «Будьмо!», в Експериментальному театрі.

З 1993 року — актор Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки (м. Київ).

Запрошується до участі в записах духовних аудіокнижок.

Художній керівник акторського курсу, доцент кафедри акторського мистецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.[2]

Визнання[ред. | ред. код]

Ролі[ред. | ред. код]

  • Алф'єрі («Вид з мосту» А. Міллера)
  • Міллер («Фальшива нота» Д. Карона)
  • Монтеккі («Джульєтта та Ромео» за В. Шекспіром)
  • Гурго («Наполеон і корсиканка» І. Губача)
  • Досужев («Тепленьке місце» О. Островського)
  • Персі («Королівські ігри» Г. Горіна)
  • Князь Дарбельяні («Ревнощі» М. Арцибашева)
  • Гупер («Кішка на розпеченому даху» Т. Вільямса)
  • Тит («Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка)
  • Пастор («Дерева помирають стоячи» А. Касони)
  • Річард Віллі («№ 13» («Шалена ніч, або Одруження Пігдена») Р. Куні)

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

  • Сергій Потапов («Охламон», 2007, режисер Д. Панченко)
  • Руслан Гейко («Гроші для доньки», 2007, режисер З. Буадзе)
  • Зимін («Здивуй мене», 2008, режисер І. Кравчишин)
  • Друг Малютіна («Не скажу», 2010)
  • Олександр Петрович («Остання роль Рити», 2012)
  • Тимофій Петрович («Соломонове рішення», 2018)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Указ Президента України від 27 березня 2015 року № 180/2015 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
  2. ↑ І кафедра акторського мистецтва та режисури драми. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 22 лютого 2019.
  3. ↑ Указ Президента України від 30 листопада 2006 року № 1009/2006 ««Про нагородження працівників Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, м. Київ»»

Джерела[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Замятін_Олег_Семенович&oldid=42298054