Зарапін Анатолій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анатолій Зарапін
Особисті дані
Повне ім'я Анатолій Петрович
Зарапін
Народження 14 червня 1947(1947-06-14) (76 років)
  Караганда КазРСР
Зріст 190 см
Вага 86 кг
Громадянство СРСР, Росія
Позиція воротар
Юнацькі клуби
1965—1966 СРСР «Шахтар» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1967—1971 СРСР «Шахтар» (К) 123 (-63+)
1972—1973 СРСР Локомотив (М) 0 (0)
1974—1981 СРСР «Торпедо» (М) 89 (-69)
1980  СРСР «Знамя Труда» 0 (0)
1982 СРСР «Металіст» (Х) 5 (-5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Анатолій Петрович Зарапін (рос. Анатолий Петрович Зарапин нар. 13 червня 1947, Караганда Казахська РСР) — радянський футболіст, воротар, згодом — російський футбольний тренер. Чемпіон СРСР 1976 року (осінь). Майстер спорту СРСР.

Професіональна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець карагандинського футболу. З 1965 року був у заявці основного складу карагандинського «Шахтаря», в 1967 році зіграв перший матч за команду в другій союзній лізі. Всього зіграв за команду понад 100 матчів.

У 1972 році перейшов у московський «Локомотив», але не зміг стати гравцем основи, будучи третім воротарем після Золтана Мілеса й Ігоря Фролова. Єдиний матч за залізничників зіграв у Кубку СРСР 16 березня 1973 року проти «Дніпра»[1].

З 1974 року виступав за московське «Торпедо». Дебютний матч за команду зіграв у Кубку СРСР 14 березня 1974 року проти запорізького «Металурга»[2], а в чемпіонаті СРСР — 12 квітня 1974 року проти «Арарату»[3]. Не пропускав м'ячів у своїх перших п'яти матчах у складі автозаводців (3 — у Кубку та 2 — у чемпіонаті). Почавши сезон 1974 року як основний воротар, з червня поступився місцем у воротах Анатолію Єлізарову і був його дублером протягом наступних двох років. В осінньому сезоні 1976 року знову став основним воротарем і завоював разом з командою чемпіонський титул. У 1977 році став бронзовим призером чемпіонату та фіналістом Кубка країни. З 1979 року поступився місцем у воротах «Торпедо» В'ячеславу Чанову. Всього зіграв за команду 89 матчів у чемпіонатах СРСР, 19 матчів у Кубку країни і 6 матчів в єврокубках.

Наприкінці кар'єри зіграв п'ять матчів у вищій лізі за харківський «Металіст». У матчі з московським «Динамо» отримав травму руки, зіткнувшись з Валерієм Газзаєвим, і був змушений завершити кар'єру.

Після закінчення ігрової кар'єри працював тренером ДЮСШ московського «Торпедо», тренером воротарів у «Торпедо-ЗІЛ», «Хімках», московському і владимирському «Торпедо», нижегородській «Волзі».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Син Анатолій (нар. 1975) також був футболістом, грав на позиції воротаря за дубль «Торпедо» і клуби нижчих дивізіонів, згодом працював тренером воротарів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Матч Дніпро Д. — Локомотив М. footballfacts.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  2. Матч Металург З. — Торпедо М. footballfacts.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  3. Матч Арарат — Торпедо М. footballfacts.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]