Звено
Політична група «Звено» Политически кръг "Звено" | |
|---|---|
 | |
| Країна |
.svg){kind=small} Болгарія |
| Голова партії |
Кімон Георгієв Дамян Велчев[en][1] Димо Казасов |
| Засновник | Кімон Георгієв і Damyan Velchevd |
| Дата заснування | 1930[2] |
| Дата розпуску | 1949 |
| Штаб-квартира | Софія, Болгарія |
| Ідеологія |
технократична олігархія[3][4] антипарламентаризм[5] авторитарний консерватизм[en][6] корпоративний етатизм[en][7] югославський іредентизм[8][9] |
| Позиція | праві[10] |
| Молодіжна організація | Молодіжна спілка "Звено"[11][12] |
| Союзники та блоки | Вітчизняний фронт[en] (від 1943) |
| Відкололась від | Військовий союз[bg][13] |
| Друкований орган | "Звено", "Изгрев", "Бразда[bg]"[14] |
Політична група «Звено» (укр. Ланка) — громадсько-політична організація, що існувала в Болгарії з 1927 до 1949 року.
Історія[ред. | ред. код]
Звено було засновано у квітні 1927 року групою інтелігентів на чолі з Дімо Казасовим. Соціальною базою партії були інтелігенти, військові та політичні діячі (соціал-демократи, радикали, демократи).
Члени Ланки виступали за державницьку і корпоративну економіку, і були проти політичних партій і терору Внутрішньої Македонської Революційної Організації (ВМРО), македонського визвольного руху. Ланка була також тісно пов'язана з Військовою лігою, організацією, що стоїть за переворотом в 1923 році, відповідальною за вбивство прем'єр-міністра Олександра Стамболійського.
19 травня 1934 року, члени Ланки Дам'ян Велчев і Кімон Георгієв прийшли до влади, де встановили авторитарний режим. Георгієв став прем'єр-міністром. Вони розганяють всі партії і профспілки, відкрито нападають на ВМРО. Їх уряд ввів корпоративну економіку, подібну до Беніто Муссоліні в Італії. Цар Борис III, противник Ланки, організував державний переворот за допомогою генерала Пенчо Златева, який став прем'єр-міністром (січень 1935). У квітні 1935 року він був замінений цивільним, Андрієм Тошевим.
Один з лідерів партії, Кімон Георгієв, двічі очолював уряд країни. Після скасування Тирновської конституції, розпуску Народних зборів та ліквідації парламентського управління в країні було встановлено безпартійне авторитарне управління, а «Звено» саморозпустилась.
1 жовтня 1944 року «Звено» офіційно відновила свою діяльність під назвою Народний союз «Ланка».
У лютому 1949 року на конференції партії було ухвалено рішення щодо саморозпуску.
Друковані органи — газета «Звено» (1928—1934), вісник «Изгрев» (1932—1934 та 1944—1949) й газета «Бразда» (1936—1942 та 1945—1948).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Crampton, R. J. (1997). A Concise History of Bulgaria. Cambridge University Press. с. 162. ISBN 9780521567190.
- ↑ Britannica, T. Editors of Encyclopaedia (2007). Zveno Group. Encyclopedia Britannica. "[...] Founded in 1930, the Zveno Group was led by Col. Kimon Georgiev and was composed primarily of radical civilians, who had become disillusioned with a government hampered by military domination, irresponsible political parties, and uncontrolled terrorist activities. [...]"
- ↑ Britannica, T. Editors of Encyclopaedia (2007, February 2). Zveno Group. Encyclopedia Britannica. "[...] It imposed strict censorship on newspapers, prohibited trade unions, and reorganized the educational system to stimulate the training of more technicians and scientists and to discourage the formation of a large intelligentsia. [...]"
- ↑ (2009). The Circle “Zveno“ and Its Ideology (Summary) pp. 1–2. ISSN 0323-9748.
- ↑ Britannica, T. Editors of Encyclopaedia (2007). Zveno Group. Encyclopedia Britannica. "[...] The Zveno government, advised by Velchev, assumed a dictatorial character, dissolved Parliament, and abolished all political parties. [...]"
- ↑ Недев, Недю (2007). Три държавни преврата или Кимон Георгиев и неговото време. София: „Сиела“. ISBN 978-954-28-0163-4. pp. 198–199.
- ↑
Badie, Bertrand; Berg-Schlosser, Dirk; Morlino, Leonardo, ред. (2011). International Encyclopedia of Political Science. Sage Publications. ISBN 9781483305394. Процитовано 9 September 2020.
[...] fascist Italy [...] developed a state structure known as the corporate state with the ruling party acting as a mediator between 'corporations' making up the body of the nation. Similar designs were quite popular elsewhere in the 1930s. The most prominent examples were Estado Novo in Portugal (1932–1968) and Brazil (1937–1945), the Austrian Standestaat (1933–1938), and authoritarian experiments in Estonia, Romania, and some other countries of East and East-Central Europe.
- ↑ Khristo Angelov Khristov. Bulgaria, 1300 years. Sofia, Bulgaria: Sofia Press, 1980. p. 192.
- ↑ Plamen S. Tsvetkov. A history of the Balkans: a regional overview from a Bulgarian perspective. EM Text, 1993. p. 195.
- ↑ Sygkelos, Yanis (2011). Nationalism from the Left. Brill. с. 254.
- ↑ (від 3 травня 1946)
- ↑ Недев, Недю (2007). Три държавни преврата или Кимон Георгиев и неговото време. София: „Сиела“. с. 654—656. ISBN 978-954-28-0163-4.
- ↑ Hall, Richard C. (2014). War in the Balkans: An Encyclopedic History from the Fall of the Ottoman Empire to the Breakup of Yugoslavia. ABC-CLIO. p. 189. ISBN 978-1-61069-030-0.
- ↑ Иванчев, Димитър (1962). Български периодичен печат 1844–1944. Анотиран библиографски указател, том 1 А–М (PDF). София: Български библиографски институт „Елин Пелин“, „Наука и изкуство“. с. 103. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2016. Процитовано 5 липня 2022.
|
