Калинівка (Ушомирська сільська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Ушомирська сільська громада
Основні дані
Засноване 1910
Перша згадка 1910 (114 років)[2]
Населення 62[1]
Площа 1,026 км²
Густота населення 60,43 осіб/км²
Поштовий індекс 11530[3]
Телефонний код +380 4142
Географічні дані
Географічні координати 50°48′19″ пн. ш. 28°23′38″ сх. д. / 50.80528° пн. ш. 28.39389° сх. д. / 50.80528; 28.39389Координати: 50°48′19″ пн. ш. 28°23′38″ сх. д. / 50.80528° пн. ш. 28.39389° сх. д. / 50.80528; 28.39389
Середня висота
над рівнем моря
208 м[4]
Відстань до
обласного центру
100 км[5]
Відстань до
районного центру
33 км[5]
Найближча залізнична станція Омелянівка
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради 11530, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Калинівка, вул. Центральна, 8
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Житомирська область
Калинівка
Калинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Калинівка у Вікісховищі

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати); до 8 червня 1960 року — Нова Богушівка)[6] — село в Україні, в Ушомирській сільській громаді Коростенського району Житомирської області. Орган місцевого самоврядування до грудня 2016 року — Калинівська сільська рада. Населення у 2001 році становило 143 особи[7], у 2023 році — 62 особи[1]. Нині село є центром Калинівського старостинського округу, куди крім Калинівки входять ще три села — Вишневе, Красногірка та Мошківка[8].

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване у 1910 році, під назвою Нова Богушівка[2] та належало до Ушомирської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Після ліквідації Ушомирської волості у 1923 році та Волинської губернії у 1925 році та утворенню Коростенського району, який у 19241930 роках мав назву — Ушомирський район з центром в селі Ушомир) у складі Коростенської округи, до якого увійшли населені пункти колишньої Ушомирської волості, у тому числі й село Нова Богушівка. У 19301937 роках село у складі Коростенського району, Київської області[6], а від 22 вересня 1937 року — у складі того ж району, але вже новоутвореної Житомирської області.

У 19321933 роках село Нова Богушівка було адміністративним центром Новобогушівської сільради Коростенського району Київської області. За даними сільради, під час Голодомору (1932—1933) років померло 85 осіб, на сьогодні встановлено імена 82 з них[9].

Під час німецько-радянської війни до лав Червоної армії було мобілізовано близько 100 односельців, з них 58 — нагороджено орденами та медалями, 35 — загинуло. 1946 року в пам'ять про односельців загиблих у німецько-радянській війні у селі споруджено обеліск Слави[2].

У 1970—1980-х роках в селі розташовувалася головна садиба колгоспу імені XIX партз'їзду. Господарство спеціалізувалося на вирощенні зернових культур, льону та картоплі. В селі діяли неповна середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Офіційний сайт Ушомирської територіальної громади. ushomyrska-gromada.gov.ua. Ушомирська сільська громада. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 20 травня 2023.
  2. а б в г ІМСУ, 1973.
  3. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 5 вересня 2023.
  4. Прогноз погоди в селі Калинівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 20 травня 2023.
  5. а б Відстань від села Калинівка. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 травня 2023.
  6. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини, 2007.
  7. Калинівська сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 20 травня 2023.
  8. Населені пункти у підпорядкуванні ОТГ: Ушомирська громада. gromada.info. Портал об'єднаних громад України. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 20 травня 2023.
  9. Національна книга пам'яті жертв голодомору, 2008.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]