Каліфорнійський енцефаліт
| Каліфорнійський енцефаліт | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | гарячка, головний біль, нудота, блювання, менінгеальні симптоми, сплутаність свідомості, дезорієнтаціяd, кон'юнктивіт, висип, спазм і парез |
| Причини | California encephalitis virusd |
| Метод діагностики | фізикальне обстеження, люмбальна пункція, клінічний аналіз крові, реакція нейтралізації, реакція імунофлюоресценції і ПЛР |
| Препарати | фенітоїн і діазепам |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1C8B |
| МКХ-10 | A83.5 |
| DiseasesDB | 32459 |
| MeSH | D004670 |
Каліфорнійський енцефаліт (англ. California encephalitis) — природно-осередкова арбовірусна трансмісивна хвороба, що перебігає з інтоксикаційним синдромом і ознаками енцефаліту або менінгоенцефаліту.
Актуальність[ред. | ред. код]
У загальній структурі арбовірусних енцефалітів на енцефаліти, які спричинюють віруси каліфорнійської антигенної групи, припадає від 20 до 60 %. У США вважається другою за причиною ураження головного мозку після гарячки Західного Нілу.
Етіологія[ред. | ред. код]
Збудник — вірус з роду Bunyavirus родини Bunyaviridae і входить до складу серогрупи California і антигенного комплексу каліфорнійського енцефаліту, що включає антигенно близькі віруси:
- енцефаліту Ла-Кросс[1] з підвидом Snowshoe hare,
- Tahyna (Lumbo),
- Inkoo,
- Jamestown Canyon,
- Cache Valley.
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Зустрічається в основному в Північній Америці, переважно на Середньому Заході в сільській зоні. Основний переносник — лісові комарі Aedes triseriatus, у яких спостерігається трансоваріальна передача вірусів. Хворіють частіше діти у віці 5–10 років, чоловічої статі. Захворювання з найбільшою частотою реєструються в літній період року. Контингентами високого ризику зараження є люди, які працюють у лісі, відвідують їх, діти, які мешкають на міських околицях. Після хвороби формується стійкий імунітет.
Патогенез[ред. | ред. код]
Після первинної реплікації вірусу виникає вірусемія, що обумовлює розвиток загальнотоксичної синдрому і дисемінацію збудника в центральну нервову систему. В оболонах і речовині мозку виникають набряк, запальна інфільтрація і вогнища некрозу нервових клітин.
Клінічні прояви[ред. | ред. код]
Характерна гарячка з головним болем, менінгіт і енцефаліт. У дітей до 1 року єдиним стійким симптомом є раптовий розвиток гарячки (39–40 °C), часто супроводжується судомами. Спостерігається вибухання тім'ячка, ригідність кінцівок, патологічні рефлекси. У віці 5–14 років відзначаються скарги протягом 2–3 днів на головний біль, гарячку, сонливість, потім з'являються нудота, блювання, м'язовий біль, фотофобія, судоми у 25 % всіх хворих. У дорослих раптово з'являються гарячка, нудота, блювання, головний біль. Через добу в типових випадках розвиваються сплутаність свідомості, дезорієнтація. Може спостерігатися розширення судин кон'юнктиви і шкірний висип. Можуть розвиватися геми- або монопарези. Гарячка і неврологічні прояви зберігаються від декількох днів до 1 міс., але частіше — 4–14 днів. Летальність сягає 2 %. Залишкові явища у вигляді вираженої астенії, рідше (30 %) — органічні синдроми (парези, психоорганічні зміни).
Діагностика[ред. | ред. код]
Клінічні прояви менінгіту та енцефаліту при різних по етіології захворюваннях каліфорнійської групи дуже подібні, що ускладнює постановку етіологічного діагнозу без додаткових епідеміологічних та серологічних даних. Є вікові відмінності у проявах арбовірусних енцефалітів.
У клінічному аналізі крові — невеликий нейтрофільоз, у спинномозковому лікворі — спочатку нейтрофільний, потім лімфоцитарний плеоцитоз (до 1000 клітин в 1 мкл) і невелике підвищення концентрації білка. Специфічна діагностика заснована на виявленні у лікворі та крові методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або визначенні антитіл в реакції гемаглютинації (РГА), зв'язування комплементу (РЗК), нейтралізації (РН), імунофлюоресценції (РІФ). Доказовим є підвищення титру в парних сироватках у динаміці (не менше 1:320 в РГА, 1:128 в РЗК, 1:160 в РН, 1:256 в РІФ).
Лікування[ред. | ред. код]
Терапія носить патогенетичний характер, тому що наразі етіотропних засобів не існує. Часто необхідно використання протисудомних засобів (фенітоїн, діазепам).
Профілактика[ред. | ред. код]
Вакцина проти збудника нині не розроблена. Проводяться захисні дії проти укусів комарів в ендемічних районах (репеленти, антимоскітні сітки та завіси, захисна одежа тощо).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У багатьох джерелах каліфорнійський енцефаліт ототожнюють з енцефалітом Ла-Кросс, які мають багато спільного, але наразі їх вважають різними хворобами.
Джерела[ред. | ред. код]
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 301—302.
- Folusakin O Ayoade, Mohammad J Alam California Encephalitis Updated: Jul 01, 2016 Medscape. Drugs & Diseases. Infectious Diseases (Chief Editor: Burke A Cunha) [1] [Архівовано 8 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
