Кам'яниця дель Аква
| Кам'яниця дель Аква | |
|---|---|
|
| |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення |
| Країна |
 Україна |
| Архітектурний стиль | Еклектичний історизм |
| Архітектор | Петро Полейовський |
| Будівник | Дубльовський Йосиф |
| Матеріал | цегла |
| Будівництво | XVII століття — |
| Відомі мешканці | Андреа дель Аква, Самійло Кушевич, Франциско Девіч, Юліан Шемеловський, Ян Гофлінґер, Міхал Монне |
| Адреса | 79008, м. Львів, вулиця Театральна, будинок 8 |
Кам'яниця дель Аква (альтернативні назви — кам'яниця Цукерня або Кам'яниця нотаріусів) — будинок № 8 (конскрипційний № 43), що розташований у Львові по вул. Театральній (колишні назви вулиці — За ятками (Різницька), Ґродська, Пекарська (частк.), Шпитальна, Святого Духа, Францисканська, Ланге Ґассе, Рутовського). Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 292-м[1].
Історія[ред. | ред. код]
Кам'яниця споруджена у XVII столітті на місці двох кам'яниць — Фаурбаховської та Пшедзецьких.
У XVII столітті в будинку мешкав Андреа дель Аква — архітектор, будівничий замків у Бродах та Підгірцях та Самійло Кушевич — доктор філософії та обох прав (канонічного і світського), учасник переговорів від імені магістрату з гетьманом Богданом Хмельницьким (під час облоги Львова у 1655 році), міський райця Львова.
У 1769—1770 роках будівничий Дубльовський Йосиф суттєво перебудував кам'яницю для радельницького старости Франциска Девіча, імовірно за проєктом Петра Полейовського, який виготовив оцінку граничного муру між кам'яницями № 8 та № 10, що на вул. Театральній, 25 серпня 1775 року.
Наприкінці XVIII — середині XIX століття у подвір'я кам'яниці Жебровських (нині вул. Театральна, 8) перенесли з площі Трибунальської (сучасна площа Яворського) пам'ятник великого коронного гетьмана, руського воєводи Станіслава Яна Яблоновського (найстаріший львівський кам'яний пам'ятник світській особі), який, за повідомленням однієї з віденських газет: «…оздоблював на подвір'ї помпову студню і, врешті, скинутий у сквері тієї ж кам'яниці, лежав без ніг, однієї руки, ушкодженнями на шоломі та обличчі, просто під водостоком, котрий поволі його нищив».
Під час перебудови у XIX столітті, добудували четвертий поверх.
У 1850—1894 роках[2] тут містилася цукерня Міхала Монне, яка згодом належала Підгаличу.
У 1871 році власником будинку був нотаріус Юліан Шемеловський (президент Нотаріальної палати у 1883 році), який тут працював щонайменше до 1883 року[3]. Станом на 1875 рік в будинку також працював магазин металевих виробів Леона Братковскі та майстерня нанесення цинкових орнаментів та влаштування вогнетривких дахів[4].
У 1883 році в будинку функціювала Нотаріальна палата Львівського, Золочівського, Станіславського округів та містилася точильна майстерня братів Рейцнерів[3].
У 1889 році власниками будинку були Й. Мінасєвічова та Людвик Томс[5]. У 1894 році в будинку мешкала та містилися власна музична школа і крамниця Клавдії Маркевич, де продавали фортепіано, щонайменше до 1900 року[2].
Принаймні у 1896—1916 роках в будинку містилися помешкання та цукерня Яна Гофлінґера[6][7][8][9].
-
Цукерня Гофлінгера -
Цукерня Гофлінгера -
Ян Гофлінгер
Станом на 1902 рік в будинку містилося Казино урядників та мешкали: адвокат Владислав Юзеф Маргаш[10].
У 1900 році в будинку містилася крамниця квітів та насіння Яна Стачевича[7]. У 1910 році в будинку мешкав реставратор Михайло Сокульський[11]. Принаймні у 1910—1912 роках в будинку працювало ательє Розалії Бурдон[12][11]. Щонайменше з 1909 року по 1912 рік в будинку меблева фірма «Lieber i SpL»[11], безкоштовна бібліотека книг та нот імені Асника, товариство «Ліга захисту честі (та гідності)».[12]. Від 1910 до 1914 року в будинку містилася фінансова установа «Львівська промислова допомога», що згодом була перейменована на Кредитне товариство будівельного промислу[11][13].
Власником реальності у 1916 та 1934 роках був Тадеуш Гофлінґер.
У 1925 році в будинку містилося спортивне товариство "I.Л. К.С. «Чарні» — найстаріше з існуючих спортивних товариств у Польщі[14]. У 1918—1939 роках тут працювало бюро Польської телеграфної агенції, засноване 31 жовтня 1918 року групою польських журналістів філій Віденського кореспондентського бюро[15][16]. У 1939 році тут містилося адвокатське бюро д-ра Францішека Міщалека та д-ра Антонія Новака-Пшигодзького[17].
Сьогодення[ред. | ред. код]
У 2010-х роках в будинку містилась анімаційна студія де народився мультфільм Dave & Ava.[18][19]
В будинку нині розташовані нотаріальна контора Ольги Юркової, магазини, офісні приміщення, гостьові апартаменти та житлові квартири.
Архітектура[ред. | ред. код]
Чотиривіконний фасад зберігає риси еклектичного історизму. Капітально відремонтований в радянські часи з влаштуванням металевих та залізобетонних стяжок між несучими стінами будинку. Перекриття підвального та першого поверхів частково виконано у формі склепінь, сходи — дерев'яні. У 2018 році коштом нотаріальної контори виконана реставрація сходів та брами будинку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ pomi4nyk (24 квітня 2012). Список будинків - пам'яток архітектури м.Львова. Юридичний помічник (укр.). Процитовано 26 січня 2024.
- ↑ а б Ilustrowany skorowidz stołecznego miasta Lwowa z okazyi Powszechnej Wystawy Krajowej roku 1894. — Lwów: nakł. autora; Z drukarni J. Czaińskiego, 1894. — S. 67. (пол.)
- ↑ а б Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe. — Lwów: Nakład księgarni F. H. Richtera, 1883. — S. 18, 28. (пол.)
- ↑ Schneider A. Przewodnik po Lwowie. — Wyd. 2 z planem miasta Lwowa. — Lwów: Nakład księgarni Gubrynowicza i Schmidta, 1875. — S. 86. (пол.)
- ↑ Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta, nazw ulic i placów, oliczbowania domów numerami konskrypcyjnemi i orjentacyjnemi z wymienieniem właścicieli realności — tudzież nazw, i numerów dawniejszych. — Lwów: z drukarni Instytutu Stauropigiańskiego; nakł. król. stoł. miasta Lwowa, 1889. — S. 220. (пол.)
- ↑ Lwowa, Gypsowy Zi (27 лютого 2015). Львів солодкий. Кондитерська фірма Яна Гефлінгера • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 26 січня 2024.
- ↑ а б Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa. Rocznik IV [Архівовано 9 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: Wydawca i właściciel Fr. Reichman, 1900. — S. 62. (пол.)
- ↑ Słodko-gorzka czekolada – Höflingerowie. Nowy Kurier Galicyjski (pl-PL) . 23 березня 2021. Процитовано 26 січня 2024.
- ↑ Gierszewski, Wojciech (4 листопада 2015). Prawo własności intelektualnej w praktyce: Przedwojenne znaki towarowe: Czekolada Mleczna. Prawo własności intelektualnej w praktyce. Процитовано 26 січня 2024.
- ↑ Barański F. Przewodnik po Lwowie. — Lwów: Nakł. Księgarni H. Altenberga z drukarni «Słowa Polskiego», 1902. — S. 21. (пол.)
- ↑ а б в г Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910 / Jan Rudolf Spigel. — Lwów: Drukarnia Artura Goldmana, 1909. — S. 138. (пол.)
- ↑ а б Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 [Архівовано 2020-10-02 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- ↑ Plan Lwowa: wydanie nowe, przejrzane, poprawione i uzupełnione 100 nowo założonemi ulicami. —Lwów: Nakładem Księgarni Polska Bernarda Połonieckiego, 1914. — 56 s. (пол.)
- ↑ Mieczysław Orłowicz Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa: Atlas, 1925. — 276 s. — S. 10. (пол.)
- ↑ Historia PAP. www.pap.pl. Процитовано 26 січня 2024.
- ↑ Lwów: przewodnik orjentacyjny z planem i 8 ilustracjami. — Lwów: nakładem Gminy Król. Stoł. Miasta Lwowa, 1930. — S. 22. (пол.)
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 25.
- ↑ Львівські аніматори створили мультфільм, який переглянуло більше 191 мільйона людей. forpost.lviv.ua (uk-ua) . 24 лютого 2019. Процитовано 26 січня 2024.
- ↑ Львівський мультфільм підкорив Америку. portal.lviv.ua (укр.). Процитовано 15 лютого 2024.