Карл Юхан Адлеркрейц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Юхан Адлеркрейц
швед. Carl Johan Adlercreutz
Народження 27 квітня 1757(1757-04-27)[1][2][…]
Kiala manord, Порвоо, Фінляндія[1]
Смерть 21 серпня 1815(1815-08-21)[1][2][3] (58 років)
Стокгольм, Швеція
Поховання Ріддаргольменська церква[1]
Країна Швеція
Приналежність Збройні сили Швеції
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Роки служби 17701815
Член Royal Swedish Academy of War Sciencesd
Звання Генерал
Війни / битви
Титул барон і граф[d]
Рід Adlercreutz noble familyd
Діти Fredrik Adlercreutzd і Henrietta Adlercreutzd[4]
Нагороди
кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії Командор військового ордена Марії-Терезії (Австро-Угорщина) орден Святого Георгія 2 ступеня орден Чорного орла орден Червоного орла Великий Хрест ордена Почесного легіону Order of the Sword - Commander Grand Cross Commander of the Order of the Sword Knight Grand Cross of the Order of the Sword Knight of the Order of the Sword орден Серафимів
CMNS: Карл Юхан Адлеркрейц у Вікісховищі

Граф Карл Юхан Адлеркрейц (швед. Carl Johan Adlercreutz; 27 квітня 1757 — 21 серпня 1815) — шведський військовий і державний діяч, генерал.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині фінських аристократів. 1770 батьки записали його до фінського драгунського полку віце-капралом, де він 1773 склав іспит з фортифікації й артилерійських наук.

Брав дієву участь у російсько-шведській війні 1788—1790 років. У 17961804 роках командував Нюландським драгунським полком. 1804 йому було доручено формувати полк, який у подальшому отримав його ім'я.

Під час російсько-шведської війни 1808—1809 років командував 2-ю бригадою у Фінляндії. Успішно відвів війська до Улеа. Після взяття в полон генерала Левенгельма узяв командування над шведськими військами у Фінляндії та завзято, хоч і безуспішно, намагався відстояти країну.

Після війни повернувся до Швеції, де, користуючись невдоволенням народу політикою короля Густава IV, 13 березня 1809 року у Стокгольмі разом із 6 офіцерами заарештував монарха. З 1810 року до самої смерті був державним канцлером (без портфеля).

Під час кампанії 1813 року був начальником штабу Північної армії шведського спадкового принца Карла-Юхана (маршала Бернадота) та брав особисту участь у битвах при Грос-Берені, Денневіці та під час штурму Лейпцига. 28 грудня 1813 за битву при Лейпцигу був нагороджений російським орденом Святого Георгія 2-го ступеня.

1814 року, очолюючи штаб експедиційного корпусу, брав участь у військовій кампанії проти Норвегії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]