Очікує на перевірку

Кароль Станіслав Радзивілл (1669-1719)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кароль Станіслав Радзивілл
пол. Karol Stanisław Radziwiłł
Народився27 листопада 1669(1669-11-27)[1][2]
Краків, Річ Посполита[1]
Помер2 серпня 1719(1719-08-02)[1][2][3] (49 років)
Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита[1]
ПохованняНесвіж
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьполітик, державний службовець
Галузьдержавна служба[4]
Знання мовпольська[4]
Суспільний станшляхтич[d][4]
ТитулКнязь Священної Римської імперії
ПосадаКонюший великий Литовський[5], великий канцлер литовський[3], підканцлер литовський[6], тивун віленськийd, стольник великий литовський[7], староста Перемишльськийd, староста Члуховськийd, староста кричівськийd, Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], посол Сейму Речі Посполитої[d] і Q124290283?
РідРадзивілли
БатькоМихайло Казимир Радзивілл[8]
МатиКатажина Собеська
Брати, сестриТеофіла Людвіка Заславська і Єжи Юзеф Радзивілл
У шлюбі зАнна Катерина Радзивілл[8]
ДітиТекля Ружа Радзивілл[8][9], Михайло Казимир Радзивілл[8], Karolina Teresa Radziwiłłd[8], Єронім Флоріан Радзивілл[8], Катерина Варвара Радзивілd[8], Миколай Кшиштоф Радзивілл[8], Констанція Радзивілd[8], Людвік Домінік Раздивілd[8], Stanisław Jerzy Radziwiłłd[8], Ганна Олександра Радзивілd[8], Альбрехт Станіслав Радзивілd[8] і Христина Олена Радзивілd[8]
Нагороди
Орден Білого Орла

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Карл Станіслав Радзивілл.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радзивілл.

Карл Станіслав Радзивілл (пол. Karol Stanisław Radziwiłł, *27 листопада 1669, Краків — †2 серпня 1719, Біла Підляська) — князь, магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої. Представник роду Радзивіллів. Гетьман великий литовський, власник Несвізького замку. Небіж короля польсько-литовсько-руської держави Яна ІІІ Собеського. Ординат Несвіжу.[10]

Коротка біографія

[ред. | ред. код]

Син Михайла Казимира Радзивілла та його дружини Катажини Собеської. Навчався в Любліні, побував в Австрії, Італії, Франції, Нідерландах, Англії та Португалії.

Посол на сеймах. Під час Великої північної війни був прихильником Августа Сильного, намагався лавірувати між Августом II і Станіславом Лещинським. Ревний прихильник права і єдності земель. У боротьбі магнатських угруповань прагнув залишатися нейтральним, часто залагоджував чвари між магнатами.

Підтримував греко-католицьку церкву, заснував кілька парафіяльних церков, також монастир василіан (1700 р.) в Мірі (церква Св. Трійці, фундуш 1705 р.). Вважався одним з доброчинців василіян, але 27 вересня 1709 р. видав заборону селянам навчатись у них. В 1716 р. сприяв переїзду до Бялої-Подляської сестер-милосердниць (шариток), довірив їм шпиталь та виховний заклад. Фундатор костелу в Налибоках (1704 р.), сприяв будівництву кляштору домініканців та костелу св. Хреста в Несвіжі (фундація батька 1673 р.), будівництву єзуїтами другого колегіуму в Несвіжі (1686—1688 р.), у 1699 р. передав їм привезені з Риму мощі святого Вінцентія.[11] В Супрасльському «Літургіконі» міститься його портрет роботи Леонтія Тарасевича. У 1690 р. надав кошти для будівництва дерев'яних церкви та монастиря василіян у Бялій-Подляській, які були збудовані на місці церкви з 16 ст. (сейм затвердив фундацію у 1690 р.).

Посади

[ред. | ред. код]

Кавалер ордена Білого Орла.

Помер після тривалої хвороби, був похований в Несвіжі 10 липня 1720 р.[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #123548810 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ а б в Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 162.
  4. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 223.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 165.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 320.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  9. ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 70. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  10. ↑ Radziwiłłowie (05) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  11. ↑ A. Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719)… S. 246—247
  12. ↑ A.Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719)… S. 247

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Andrzej Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— Tom XXX/2, zeszyt 125.— S. 240 — 248. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кароль_Станіслав_Радзивілл_(1669-1719)&oldid=41769001