Кашліков Кирило Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кашліков Кирило Григорович
Народився 11 травня 1969(1969-05-11) (55 років)
Новосибірськ
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність актор театру і кіно, режисер, педагог
Відомий завдяки в.о. генерального директора-художній керівник Національного театру ім. Лесі Українки
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Знання мов російська
У шлюбі з Ольга Гришина, актриса
Діти донька
Нагороди Народний артист України Народний артист України (2011)
IMDb ID 7184039

Кири́ло Григо́рович Ка́шліков (нар. 11 травня 1969(19690511), Новосибірськ) — актор театру і кіно, режисер, педагог. Народний артист України (2011).[1], директор-розпорядник, в.о. генерального директора-художній керівник Національного театру ім. Лесі Українки (з 30 грудня 2022 року). Має нагороду "Київська Пектораль" Вручення 27.03.2023

Життєпис[ред. | ред. код]

1993 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі Аркадій Гашинський та Михайло Рєзникович).

Від 1993 — актор Національного театру ім. Лесі Українки в Києві, а з 2000 року також — художній керівник Професійної студії молодих акторів при театрі Лесі Українки.

2008 року отримав премію «Київська пектораль» за кращий режисерський дебют (спектакль «Солдатики»).

Згодом став директором-розпорядником театру.

Одружений з актрисою Ольгою Гришиною. 2011 року у пари народилась донька.

Навесні 2022 року де-факто очолив посаду генерального директора Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, приймаючи всі основні рішення. 30 грудня 2022 року був затверджений на цій посаді рішенням Міністерства культури України.

Ролі[ред. | ред. код]

  • Алджернон («Як важливо бути серйозним» О. Вайлда)
  • Де Гіш («Молоді роки короля Людовіка XIV» за А. Дюма)
  • Директор («Дерева вмирають стоячи» А. Касони)
  • Стенлі Поуні «Занадто одружений таксист», «Занадто щасливий батько» Р. Куні
  • Чарльз Серфес («Школа лихослів'я» Р. Шерідана)
  • Пігден (Спектакль № 13 (Шалена ніч, або Одруження Пігдена))

Постановки[ред. | ред. код]

  • 2007 — «Солдатики»
  • 2014 — «Джульєтта і Ромео»
  • 2016 — «Вид з мосту»
  • 2017 — «Ей, ти, — привіт!»
  • 2018 — «Загадкове нічне вбивство собаки» Саймона Стівенса за романом Марка Хеддона
  • 2019 — «Добрі люди» за Антоном Чеховим
  • 2020 — «Каліка з острова Інішмаан» Мартіна Мак-Дони
  • 2022 — «Переклади» Браяна Фріла

Кінорежисура[ред. | ред. код]

  • 2011 — Ластівчине гніздо

Визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю